Невідомий злочинець миттю скористався цією нагодою. Він негайно перекрив майже всі проходи між світами. І в людському світі почалося звичайне неподобство: почастішали землетруси, катастрофи, епідемії невідомих хвороб, збройні конфлікти. Єдиний, хто ще може пересуватися між світами, — це Легас. І тільки через Осокорки. Дивна річ, але прохід через Осокорки виявився теж частково заблокований.
І ось волхви після тривалих роздумів вирішили, що впоратися з цією напастю зможе тільки наша Маринка.
Дякую за увагу.
Військова нарада
— І це все? — поцікавилася Коловерша.
— Так, — відказав Кір. І додав невідомо навіщо: — Ось такі membra disjecta інформації — тобто вибрані шматки з лекції.
Домовик раптом розлютився:
— Досить нас латиною своєї катувати! Набридло вже. І не смішно!
— Гаразд, — легко погодився Кір.
Запала глибока мовчанка.
— А мене хтось запитав? — раптом обурилася Марина.
Кіт наївно поцікавився:
— Про латинську мову?
— Ні, про те, чи хочу я рятувати світи. А раптом я не зможу?
— Велике пророцтво волхвів говорить, що тільки юна Морська Відьма може впоратися з цим завданням, тобто ти, — пояснив Кір. — Тут йдеться ось про що: усі маги і чарівники, які залишилися в людському світі, виявилися теж заблокованими, тобто вони не можуть використовувати свою магію.
— А як же ми? — запитав Домовик.
— Нам пощастило, бо ми опинилися під захистом чарівного дерева. Осокорик — він розумний. Зловмисникові вдалося закрити прохід між світами, але у чарівного дерева вистачило сил залишити маленьку щілинку. І ще — взяти нас під свій захист. Він мудро розподілив сили, або… або невідомий злочинець сам зробив це з якоюсь невідомою нам метою…
Кіт обвів усіх суворим поглядом і додав:
— Які ще будуть питання?
— У мене є, — сказала Маринка. — І не одне.
— Давай свої питання, — дозволив Кір. — Тільки по черзі.
— Чому волхви самі не начаклували чи не заглянули поверх часу, хто викрав цю книгу?
— Гадаю, що якби вони могли, то обов’язково це зробили 6, — відказав Кір.
— То що, я повинна зробити все за них?
— Не зовсім так. Щойно книга опиниться у твоїх руках, прохід між світами відкриється. А далі — вже клопіт волхвів.
— А який хоч вона має вигляд?
— Рукописна книга… більше нічого не знаю. Але ти обов’язково впізнаєш її, повір мені.
— Піди туди, не знаю куди, принеси те, не знаю, що, — сказала Маринка. — А скільки на це піде часу?
— Не знаю.
— А що я мамі скажу? Що пішла рятувати світи від духів і не знаю, коли повернуся?
— Цю проблему Домовик легко вирішить. Чи не так? — Кір пильно глянув на Домовика.
Той буркнув:
— А куди я дінуся…
Маринка не стала уточнювати, як саме він збирається «вирішувати цю проблему». Вона вже ладна була пошкодувати, що згодилася на пропозицію Кіра стати його ученицею. Зараз, як і всі її однокласники, вона насолоджувалася б канікулами. Поїхала у село до рідних, засмагала на пляжі, читала цікаві книжки… Жила б собі, як звичайна дівчинка. І не варто було б морочитися над тим, як врятувати… і не один світ, а декілька… Як там бабуня говорила: «Язик мій — ворог мій…» Ет! Ця думка миттєво промайнула в її голові і одразу ж зникла.
Маринка поглянула на годинник. Секундна стрілка не рухалася. Вона хотіла взяти свій мобільний телефон, але кіт зауважив:
— Не варто. Я зупинив час. Зараз він працює проти нас, тому я і зупинив його.
— Але ж… — спробувала заперечити Марина.
— Зараз саме така нагода, — сказав Кір суворим тоном.
— Гаразд, вирішуймо, куди кому бігти, кому за що братися, — похмуро запропонував Домовик.
— З тобою все ясно, — сказав Кір. — Куди ти підеш? Ти ж до-мо-вик! Поза будинком у тебе і магії ніякої немає!
З несподіванки Домовик закліпав очима. Врешті знайшовся:
— Зате вдома користі від мене більше, ніж від тебе, — сказав він і щезнув.
— Він що, образився? — запитала Маринка.
Кіт скривився, наче скуштував кислицю:
— Не звертай уваги. Домовик скоро з’явиться.
— Зі мною теж усе зрозуміло, — втрутилася Коло-верша. — Я йду з Маринкою.
— А ти багато енергії зібрала? — запитав Кір.
— Дорогою доберу.
— Добре, — згодився кіт. Тоді поглянув на Маринку і важко зітхнув: — А я, чесно кажучи, навіть не знаю, що мені робити. З одного боку — можу стати в пригоді, якщо буду поруч із тобою. А з іншого — ходак з мене нікудишній…