— Ой, а я думав, сонце справжнє, — розчаровано мовило Крихітне Звірятко. — Тепер видно, що світить воно трохи не так.
— Я доклав усіх зусиль, — засмутився Старий Пан. — Але ж сад вам сподобався?
— Ще й як! — вигукнув Мумі-троль, що саме ласував маленькими камінцями (насправді то були шматочки марципана).
— Якщо схочете залишитися, я побудую вам хатину-торт. Інколи мені стає тут надто самотньо.
— Дуже мило з вашого боку, — мовила Мама Мумі-троля. — Не гнівайтеся, але ми підемо далі. Нам хотілось би побудувати хатку під справдешнім сонцем.
— Ні, зостанемося! — закричали в один голос Мумі-троль, Крихітне Звірятко і Тюльпанна.
— Гаразд, гаразд, дітоньки, — заспокоїла малечу Мама і вмостилася до сну під шоколадним кущем.
Прокинувшись, Мама Мумі-троля почула жалібне хлипання й одразу збагнула, що в її синочка заболів живіт (у мумі-тролів дуже ніжні шлунки).
Черевце у Мумі-троля здулося від усіх з’їдених ласощів круглою ґулею, біль завдавав жахливих страждань. Поряд, знемагаючи від зубного болю після спожитих карамельок, плакало ще гіркішими сльозами Крихітне Звірятко.
Мама Мумі-троля не сварилася, натомість добула з торбинки два лікувальні порошки і дала бідолашкам, а тоді поцікавилася у Старого Пана, чи немає у нього якогось басейну з доброю теплою молочною кашею.
— На жаль, з молочною кашею немає, — відказав Старий Пан.
— Зате є один зі збитими вершками, а інший — з повидлом.
— Гм, — зітхнула Мама Мумі-троля. — Ви ж самі бачите, що дітям зараз необхідна порядна тепла їжа. А куди поділася Тюльпанна?
— Вона сказала, що не може заснути, бо сонце ніколи не заходить, — засмучено мовив Старий Пан. — Мені так прикро, що вам у мене незатишно.
— Ми ще повернемося, — втішала його Мама Мумі-троля. — Але зараз нам варто поквапитися на свіже повітря.
Мама взяла за руку Мумі-троля й Крихітне Звірятко і гукнула Тюльпанну.
— Найліпше вам скористатися жолобом, — ввічливо запропонував Старий Пан. — Він протинає гору наскрізь і виводить просто під сонце.
— Спасибі, — подякувала Мама. — Бувайте!
— Бувайте! Дякую! — попрощалася Тюльпанна.
(Мумі-троль і Крихітне Звірятко нічого не сказали, так їм було зле).
— Нема за що, — скрушно зітхнув Старий Пан.
Усі сіли в жолоб і на запаморочливій швидкості помчали вниз. Опинившись по інший бік гори, вони довго сиділи на землі, намагаючись прийти до тями, бо дуже макітрилося в голові. Потім розглянулися довкола.
Перед ним, виблискуючи у сонячному промінні, розкинувся океан.
— Я хочу купатися! — зарепетував Мумі-троль, який вже одужав.
— І я! — підхопило Крихітне Звірятко.
І вони стрибнули в сонячну стежку, ще пролягла по воді.
Тюльпанна підв’язала угору волосся, щоб воно не намокло, і подалася вслід за друзями, однак заходила до води дуже обережно.
— Яка холодна! — мовила вона.
— Не хлюпайтеся надто довго! — гукнула їм услід Мама Мумі-троля і лягла погрітися на сонці, бо все ще почувалася втомленою.
Звідкілясь причеберяв по піску Мурашиний Лев. Він дуже розлютився і закричав:
— Це мій пляж! Забирайтеся геть!
— Нікуди ми не підемо, — не злякалася Мама. — Ось так!
— Ще й як підете!
Мурашиний Лев заходився кидати піском в очі Мами Мумі-троля, — він дриґав задніми ногами і жбурляв пісок так, що засліпив її, і вона нічого не бачила.
Мурашиний Лев підкрадався до Мами усе ближче, аж раптом сам почав закопуватися у пісок — вирва навколо нього ставала все глибшою і глибшою. Врешті з глибини виднілися тільки очі, але він заповзято засипав Маму Мумі-троля. Вона почала сповзати у яму, розпачливо намагаючись втриматися на поверхні.
— Допоможіть! Допоможіть! — закричала вона, випльовуючи пісок. — Рятуйте!
Мумі-троль почув голос Мами і притьмом вистрибнув з води на берег. Йому пощастило вхопити її за вуха, він тягнув що було сили, упираючись ногами й лаючи Мурашиного Лева на всі лади. Крихітне Звірятко та Тюльпанна й собі кинулися допомагати. Спільними зусиллями їм врешті таки вдалося витягнути Маму Мумі-троля на край ями — її було врятовано! (Мурашиний Лев, розлючений невдачею, закопувався усе глибше, і нікому не відомо, вибрався він коли-небудь знову на поверхню чи ні).
Минуло чимало часу, перш ніж друзям вдалося повитрушувати пісок з очей та трохи заспокоїтися. Купатися перехотілось, тож вони подалися вздовж морського берега на пошуки човна.