Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
2024
ISBN 978-617-15-1013-5 (epub)
Жодну з частин цього видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва
Електронна версія зроблена за виданням:
Перекладено за виданням:
Tartt D. The Little Friend : А Novel / Donna Tartt. — New York : Vintage Books, 2003. — 640 p.
Переклад з англійської Володимира Куча
Обережно! Ненормативна лексика!
Тартт Д.
Т21 Маленький друг : роман / Донна Тартт ; пер. з англ. В. Куча. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2024. — 640 с.
ISBN 978-617-15-0711-1
ISBN 978-140-00-3169-6 (англ.)
Александрія, штат Міссісіпі. На День матері маленького хлопчика на ім’я Робін знайшли повішеним на власному подвір’ї. Дванадцять років по тому це вбивство досі не розкрито, а сім’я так і не оговталася від трагедії. Мати впала в депресію, батько втік до іншого міста. Тож, подорослішавши, Гаррієт — нервова, яскрава, нестерпно рішуча сестра Робіна — вирішує знайти його вбивцю. Спираючись на допомогу відданого друга Гелі, Гаррієт починає пошуки винного. Дуже скоро розслідування перестає бути грою…
УДК 821.111(73)
© Tay, Ltd, 2002
© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», видання українською мовою, 2024
© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», переклад і художнє оформлення, 2024
Нілові
Наймізерніше знання, яке можна здобути про найвищі речі, є жаданішим, ніж найпевніше знання про речі дрібніші.
Святий Тома Аквінський, «Сума Теології» ч. і, п. 1, ст. 5, ad 11
Пані й панове, зараз я закутий у кайданки, які британський механік майстрував аж п’ять років. Не знаю, чи вдасться мені з них вибратися, але запевняю вас, що зроблю все можливе.
Гаррі Гудіні, Лондонський Іподром, День Святого Патрика, 19042
1 Summa Theologiae — один із найвідоміших трактатів Томи Аквінського. Слово «сума» (summa лат. букв. — конспект, висновок) у назві вжито в значенні середньовічного літературного жанру, тексту, який «підсумовує» знання у певній сфері. Конкретно цей твір було створено для пояснення християнської віри для теологів-початківців. Трактат охоплює чи не всі теми християнської теології й містить, зокрема, знамениті «п’ять доводів існування Бога». (Тут і далі — прим. пер.)
2 У 1904 році газета Daily Mirror кинула виклик Гаррі Гудіні, запропонувавши вибратися з кайданів, які начебто п’ять років виготовляв слюсар Натанієль Гарт. 17 березня на очах у понад 4000 людей і 100 журналістів Гудіні впорався із завданням трохи більше як за годину. Проте відтоді існує багато спекуляцій на цю тему, зокрема, чи не передала ключ від замків йому дружина та чи не сам Гудіні займався організацією цього трюку.
Пролог
До кінця життя Шарлотта Клів звинувачуватиме у смерті сина себе, бо вона вирішила влаштувати трапезу до Дня матері о шостій вечора, а не в полудень, після церкви, як було у Клівів заведено. На такий новий порядок старші Кліви висловили невдоволення; і хоч вони роздратувалися головно через недовіру до нововведень, з принципу, Шарлотта відчувала, що ще тоді їй варто було звернути увагу на те затаєне ремствування, що воно було невловним, але зловісним застереженням про будучину; застереженням, яке, хоч у ретроспективі й здається невиразним, є далеко не найгіршим, що випадає в житті отримати.
Хоч Кліви й обожнювали докладно переповідати одне одному навіть найдрібніші події своєї родинної історії, — слово в слово, зі стилізованими наративами й риторичними перебивками, повторювати цілі сцени зі смертних одрів чи пропозицій шлюбу, які відбулися сотню років тому, — події того страшного Дня матері не обговорювали ніколи. Цю тему жодного разу не порушували навіть потайки, віч-на-віч, у довгих автомобільних мандрівках чи на нічних кухнях у безсоння; що незвично, бо саме через ці родинні дискусії Кліви дошукувалися значення світу. Навіть найжорстокіші й найвипадковіші трагедії — пожежа, під час якої немовлям загинула одна з кузин Шарлотти; нещасний випадок на полюванні, у якому помер Шарлоттин дядько, поки сама вона була ще в середній школі — були об’єктом постійних переказів, коли м’який голос бабці й суворий материн гармонійно зливалися з дідовим баритоном та белькотом тіток, а певні декоративні деталі, зімпровізовані зухами-солістами, завзято підхоплював і розвивав хор, доки зрештою груповими зусиллями всі творили єдину пісню; пісню, яку згодом заучували й раз по раз співали всім товариством, яка повільно підточувала пам’ять і ставала на місце істини: розлючений пожежник, котрому не вдалося реанімувати крихітне тільце, мило обернувся на заплаканого; а на зміну пониклому пойнтеру, що кілька тижнів не міг осягнути смерть господаря, з родинної легенди прийшла вбита горем Квіні, яка невтомно обшукувала будинок і всю ніч безутішно вила в себе на майданчику; яка радісним гавкотом вітала того дорогого привида завжди, коли він наближався до подвір’я, привида, що його могла відчувати лише вона.