Выбрать главу

Гаррієт любила влаштовувати собі складні фізичні перевірки (якось вона спробувала перевірити, скільки часу протягне на вісімнадцяти арахісових горішках на день, які становили сухпайок конфедератів наприкінці війни), але здебільшого вони зводилися до страждань без особливого сенсу. Єдина справжня мета, що спадала їй на думку, — і та була благенька — це здобути перше місце в бібліотечному Літньому конкурсі читання. Гаррієт брала в ньому участь щороку, відколи їй виповнилося шість, — і перемагала двічі — але тепер, коли постаршала й читала справжні романи, шансів вона не мала. Минулого року приз отримала довготелеса чорна дівчинка, яка двічі-тричі на день приходила з величезними горами дитячих книжок, на кшталт Доктора Сьюза31, Допитливого Джорджа32 й «Пропустіть каченят»33. Гаррієт стояла в черзі позаду неї зі своїми «Айвенго», Елджерноном Блеквудом34, «Мітами й легендами Японії» і скреготіла зубами. Навіть місіс Фосет, бібліотекарка, піднімала брови так, що було очевидно, що вона сама про це думає.

Гаррієт розгорнула записник. Його їй колись дав Гелі. То був простий нотатник на спіралі з малюнком пляжного баґі на обкладинці, хоч Гаррієт цим і не дуже переймалася. Але сам записник їй подобався, бо лінований папір у ньому був яскраво-помаранчевим. Гелі хотів вести його як зошит з географії на уроках містера Крисвелла два роки тому, але йому сказали, що ні відпадне пляжне баґі, ані помаранчевий папір для школи не годяться. Перша сторінка була наполовину списана (фломастером, який містер Крисвелл також визначив як недоречний і конфіскував) спорадичними нотатками Гелі.

 

Географія світу Александрійська академія

Дункан Гелі Галл 4 вересня

 

Два контентенти, що складають суцильну частину суші Їропа і Асія

 

Половина землі над еквадром називається Північна.

 

Для чого потрібні стандарні одениці вемірювання?

 

Якщо якась теорія є найкращим доступним поясненням якоїсь частини природи?

 

Карта має чотири частини.

 

Їх Гаррієт вивчала з палким презирством. Кілька разів вона роздумувала, чи не видерти ту сторінку, але з часом та стала ніби частиною особистості записника, яку краще залишити недоторканою.

Вона перегорнула сторінку до місця, де починалися вже її нотатки олівцем. Здебільшого то були списки. Списки прочитаних книжок і тих, які їй хотілося прочитати, а також вивчених напам’ять віршів; списки подарунків, які вона отримувала на Різдво, і від кого вони; списки відвіданих місць (зовсім неекзотичних) і списки місць, куди б вона хотіла помандрувати (острів Пасхи, Антарктика, Мачу-Пікчу, Непал). Там були списки людей, якими вона захоплювалася: Наполеон і Натан Бедфорд Форест35, Чингісхан і Лоуренс Аравійський36, Александр Великий, Гаррі Гудіні й Жанна д’Арк. Ціла сторінка, відведена для скарг на те, що доводиться ділити кімнату з Еллісон. Списки вокабулярних слів — латиною й англійською, — а ще невміла кирилична абетка, яку вона одного дня як могла старанно виписала з енциклопедії, бо більше нічого було робити. Було також кілька листів, які Гаррієт написала й ніколи не відправила різним людям, що їй не подобалися. Один призначався місіс Фонтейн, інший осоружній учительці п’ятого класу, місіс Бібі. Також був лист для містера Даяла. У спробі вбити двох зайців одним пострілом Гаррієт вивела його робленим вензлюватим почерком, схожим на письмо Аннабель Арнольд.

 

Шановний містере Даяле (починався він).

Я — молода леді із кола ваших знайомих, яка вже довгий час таємно Вами захоплюється. Я так від вас нетямлюся, що майже не сплю. Знаю, що дуже молода й що у Вас є місіс Даял, але, імовірно, ми могли б якогось вечора влаштувати зустріч позаду «Шевроле Даяла». Я молилася над цим листом, і Господь сказав мені, що Любов — це відповідь. Незабаром я напишу ще. Прошу Вас, не показуйте цього листа більше нікому. p. s. Думаю, ви здогадуєтеся, хто це. З любов’ю, ваша таємна Валентинка!

 

Унизу Гаррієт приклеїла маленьке фото Аннабель Арнольд, яке вирізала з газети, а поруч — здоровенну жовтушну голову містера Даяла, яку знайшла в телефонному довіднику. Вибалушені очі вивалювалися від ентузіазму, а голова розривалася німбом із мультяшних зірочок, над якими волала какофонія нестямних чорних літер: