Седрик миттю зіслизнув зі стільця.
— Ми підемо разом на прогулянку, Мері? — спитав він. — Гарного дня, містере Гобсе. Побачимося пізніше.
Проте Мері так дивно дивилася на нього, похитуючи головою, що хлопець зачудувався.
— Що таке, Мері? — поспитав він. — Занадто гаряче для прогульок?
— Ні, — відказала Мері. — Просто щось ся стало, щось незвичайне в нас удома.
— Може, матуся погано почувається через цю спеку? Може, у неї розболілася голова? — стривожено запитав хлопець.
Проте його хвилювання не мало під собою підстави. Коли вони вже підходили додому, Седрик побачив, що перед сходами стоїть двомісний екіпаж. Увійшли в будинок. Хлопчик помітив якусь постать за дверима їхньої маленької вітальні. Цей чоловік розмовляв з його матусею. Мері поспіхом потягла Седрика догори по сходах, швиденько передягла його у найкращий літній костюмчик з кремової фланелі, прикрашений червоною тасьмою на пасі, зачесала кучері.
— Лорд, хіба нє? — почув Седрик. — Шляхетність, і вигляд. А щоб вони такі здорові були! Ті лорди справді… та най їх…
Усе це справді збивало з пантелику, проте хлопчик був певний, що зараз матуся пояснить йому, що це все означає, отож він не втручався у коментарі Мері, не ставив жодних запитань. Коли Мері закінчила його причепурювати, хлопчик швиденько збіг униз й увійшов до вітальні. Там у фотелі сидів худорлявий літній пан. Матуся стояла побіля нього. Обличчя матусі було бліде. Седрик побачив в її очах сльози.
— Ох, Седрику! — вигукнула вона, кинувшись назустріч синові. Жінка схвильовано схопила його в обійми, обсипала поцілунками. — Седрику, милий мій!
Високий пан підвівся з крісла і зміряв Седрика своїм пильним поглядом, потираючи рукою підборіддя.
Здавалося, чоловік залишився задоволений побаченим.
— Отож, це і є маленький лорд Фонтлерой, — нарешті повільно вимовив він.
РОЗДІЛ 2
Седрикові друзі
Годі собі й уявити, яким розгубленим почувався далі Седрик. Ще ніколи йому не випадав такий дивний тиждень, як цей. Спершу та неймовірна історія, яку розповіла йому матуся. Хлопчик мусив вислухати її двічі чи тричі, перш ніж зміст влігся йому в голові. Седрикові навіть годі було уявити, що про все це подумає містер Гобс. Історія-бо починалася з графів: його дідусь, якого він ніколи не бачив, був графом. Графський титул мав успадкувати дядько Седрика, тільки він загинув внаслідок нещасливого падіння з коня. Після його смерти графом мав стати другий Седриків дядько, проте він несподівано підхопив пропасницю, будучи у Римі. Там і помер. Потім була черга Седрикового татуся — та і його не було серед живих. Залишився хіба Седрик — виявилося, що саме йому доведеться успадкувати графський титул від свого дідуся. А зараз, як виявилося, він не хто інший як лорд Фонтлерой.
Вперше вислухавши матусину розповідь, хлопчик аж збілів від хвилювання.
— Ох, люба! — вимовив він. — Але я не хочу бути графом. Ніхто з моїх друзів не є графом. Чому я не можу бути як вони?
Однак виглядало, що цього аж ніяк не вдасться уникнути. Й ось цього вечора вони сиділи удвох з матусею при відчиненому вікні, дивлячись на тісну убогу вуличку, і знову довго розмовляли про те, що нещодавно ото відбулося. Седрик сидів на своєму стільчику, за своїм звичаєм обхопивши руками одне коліно Від напливу думок личко його палало рум'янцем. Дідусь хоче забрати його до Англії. Матуся вважає, що йому треба їхати.
— Бачиш, я переконана: твій татусь дуже цього бажав би для тебе, Седрику, — проказала мама, із сумом дивлячись у вікно. — Він дуже любив свій родинний дім. Є багато речей, які важко зрозуміти такому маленькому хлопчикові. Та я була би себелюбною і нерозумною, якби тебе не відпустила. Коли виростеш, то все зрозумієш.
Седрик пригнічено похитав головою.
— Мені буде дуже шкода розлучатися з містером Гобсом, — вимовив він. — Гадаю, йому мене бракуватиме, та й мені також буде без нього сумно. Я за всіма сумуватиму.
Коли наступного дня до них знову з'явився містер Гевішем — сімейний правник, якого граф Доринкурт прислав сюди, щоб той привіз лорда Фонтлероя до Англії, — Седрикові довелося почути ще багато різних речей. Проте його чомусь зовсім не втішало, що він стане дуже багатим, коли виросте, що йому належатимуть розмаїті замки, великі парки, копальні, величні помістя і земельні угіддя. Седрика найбільше непокоїв його друг, містер Гобс, отож відразу після сніданку хлопчик пішов до крамниці побачитися з ним, глибоко переймаючись, як той тепер його зустріне.