Майстер Дік Тіптон завжди був тямущим хлопцем, а необхідність заробляти на прожиток у великому місті ще більше вигострила його кмітливість. Це навчило його пильности і зарадности, а ця історія його просто захопила — хлопець аж палав від нетерпіння. Якби юний лорд Фонтлерой того ранку зазирнув до бакалійної крамниці, то побачене й почуте його, звісно, захопило б, навіть якби тут вирішувалася доля якогось іншого хлопчика, а не його самого.
Містер Гобс узагалі виглядав геть приголомшеним відповідальністю, яка раптом на нього звалилася. Натомість Дік був увесь сповнений рішучости й запалу. Він одразу почав писати Бенові, тоді вирізав з газети одну світлину й долучив до листа, а містер Гобс нарешті сів писати листи до Седрика і до графа. У розпал писання Дікові спала на голову нова гадка.
— Слухайте, — мовив він до містера Гобса, — та ж той молодий чоловік, котрий дав мені газету — він адвокат. Тре' його спитатися, що нам ліпше зробити. Адвокати в тих справах найліпше розуміються.
Містер Гобс був просто вражений Діковою тямущістю і практичністю.
— Діло кажеш! — вигукнув він. — То якраз випадок для адвоката.
Залишивши крамницю під опікою одного знайомого, бакалійник вбрався у пальто і разом із Діком рушив у місто. У конторі містера Гарісона вони розповіли йому цілу ту романтичну історію. Молодий чоловік був неабияк здивований.
Можливо, адвокат не зацікавився б їхньою розповіддю, якби сам іще не був такий молодий і не мав досить часу. Все це могло видаватися надто неймовірним, аби скидалося на правду. Однак молодий адвокат не мав багато справ, а крім того, знав Діка (ну а Дік виклав усе перед ним якнайдокладніше) — отож вирішив таки взятися за справу.
— Скажіть іще, скільки ви берете за годину, — звернувся до нього містер Гобс. — Вивчіть справу так, як належиться, а я заплачу видатки. То вам кажу я, Сайлас Гобс, власник крамниці городини і бакалії на розі Бленк-стріт.
— Гаразд, — відповів містер Гарісон, — це важлива справа. Якщо все підтвердиться, то вийде дуже добре для лорда Фонтлероя… але і мені воно добре послужить. У кожному разі, якщо перевірити докази — то шкоди від того не буде ніякої. Бачу, що там уже виникли певні сумніви щодо дати народження того хлопчика. Його мати суперечить сама собі, а це посилює підозру. Треба негайно написати Діковому братові та адвокатові графа Доринкурта.
І ще до вечора було написано два листи на дві адреси. Один відіслано поштовим пароплавом, який вирушав з Нью-Йорка до Англії, а другий — потягом, який перевозив пошту і пасажирів до Каліфорнії. Першого листа було адресовано містеру Т. Гевішему, есквайру, а другого — Бенджаміну Тіптону.
А потім містер Гобс зачинив крамницю і вони з Діком майже до півночі сиділи у бічній кімнатці й обговорювали всі ці події.
РОЗДІЛ 14
Розвінчання
Просто дивовижно, скільки дивовижних речей може трапитися з вами за короткий час. Досить лише кількох хвилин, аби докорінно змінити долю маленького хлопчика, який досі ото сидів собі на високому стільці у бакалійній крамниці містера Гобса, вимахуючи ногами у червоних шкарпетках. Той хлопчик, який досі жив простим життям на тихій нью-йоркській вулиці — отак в одну мить перетворився на англійського аристократа, спадкоємця графського титулу і величезного маєтку. Так само вистачило буквально однієї хвилини, аби він знову став лише маленьким самозванцем, без пенні за душею, без жодних прав на ту розкіш, яка його оточувала. І, знову, ще менше часу треба було, аби усе вкотре докорінно змінилося і до нього повернулося те, що він мало не втратив.
Усе відбулося дуже швидко, бо жінці, котра називала себе леді Фонтлерой, не бракувало підступности, та розуму їй таки бракувало. Коли містер Гевішем узявся детально розпитувати про її одруження та про сина, вона двічі збилася — що, звісно, породило серйозні підозри. А оскільки претендентка на титул не надто вміла панувати над собою, то одразу й зірвалася на крик, наговорила купу дурниць адвокатові — чим іще більше себе виказала. Усі помилки й неузгодження стосувалися дитини. Що претендентка була одружена з Бевісом, лордом Фонтлероєм, а потім посварилася з ним і він заплатив їй відступне, аби тільки дала йому спокій — цей факт сумніву наче не викликав. Однак щодо її сина містер Гевішем виявив: що хлопчик нібито народився в одній із дільниць Лондона — згідно з тим, що стверджувала його мати, — таки не підтверджувалося. А у сам розпал замішань, спричинених цим відкриттям, до замку іще прийшли листи від молодого нью-йоркського адвоката та від містера Гобса.