— Пусте. Намалюй мені баранця.
Я ніколи не малював баранців, тож знову намалював йому один із двох малюнків, на які був здатний. Зобразив цілого боа. І був приголомшений, почувши заперечення хлопчика:
— Ні-ні! Я не хочу слона в утробі боа. Цей змій украй небезпечний, а слон надто великий. А в мене все маленьке. Мені треба баранця. Намалюй мені баранця.
Тож я намалював.
Хлопчик уважно роздивився й мовив:
— Ні! Цей уже тяжко хворий. Намалюй мені іншого.
Я намалював:
Мій приятель лагідно, поблажливо всміхнувся:
— Ти ж і сам добре бачиш… це не баранець, а баран. У нього роги…
Тож я намалював ще раз:
Але й цей малюнок не схвалили, як і решту:
— Цей надто старий. Я хочу баранця, який житиме довго.
Мені вже уривався терпець, бо я квапився розбирати мотор, тож я нашкрябав отакий малюнок.
І пояснив:
— Це ящик. Баранець, якого ти хочеш, там усередині.
Але я дивом дивувався, побачивши, як проясніло обличчя мого малого судді:
— Він точнісінько такий, як я хотів! Як по-твоєму, баранцеві треба багато трави?
— Чого ти запитуєш?
— Бо в мене все маленьке…
— Йому вистачить. Я намалював тобі малого баранця.
Хлопчик нахилився над малюнком:
— Не такого вже й малого… Ти ба! Він заснув…
Отак я познайомився з Маленьким Принцом.
Ось його найкращий портрет, який згодом я зміг намалювати.
Розділ III
Я довго не міг збагнути, звідки з’явився Маленький Принц. Він ставив мені багато запитань, але, здається, ніколи не чув моїх. Тільки випадково мовлені слова мало-помалу розкрили мені його таємницю. Скажімо, вперше помітивши мій літак (я не малюватиму його, для мене це надто складно), він запитав:
— Що це за річ?
— Це не річ. Він літає. Це літак. Мій літак.
Я пишався, сказавши малому, що вмію літати. А він аж вигукнув:
— Як? Ти впав із неба?
— Авжеж, — скромно кивнув я.
— Ох! Яка дивина!..
Маленький Принц задзвенів переливчастим сміхом, що страшенно роздратував мене. Я не хочу, щоб із мого лиха сміялися. А потім хлопчик додав:
— Що ж, отже, й ти небесний прибулець! А з якої планети?
Я одразу побачив просвіт у таємниці його присутності й притьмом запитав:
— То ти з іншої планети?
Та хлопчик не відповів. Він похитував головою, пильно роздивляючись мій літак:
— У такому ти й справді не міг прибути здалеку…
Хлопчик надовго поринув у роздуми. Потім, діставши з кишені баранця, прикипів очима до свого скарбу.
Уявіть собі, як мене здивувало оте напівпризнання про «інші планети». Я спробував дізнатися більше:
— Хлопчику, звідки ти? Ти кажеш «у мене», де це? Куди ти хочеш забрати баранця?
Він відповів після мовчазних роздумів:
— Ящик, який ти дав, добрий тим, що вночі буде баранцеві за кошару.
— Звичайно. А якщо ти такий дбайливий, я дам тобі ще й мотузку припинати його вдень. І кілочок.
Мої слова, здається, приголомшили Маленького Принца.
— Припинати? Що за дурниця!
— Бо, якщо не припнути, він піде невідомо куди і заблукає…
Мій приятель знову розсміявся:
— І куди, по-твоєму, він піде?
— Куди завгодно. Куди очі спадуть…
Але Маленький Принц, споважнівши, заперечив:
— Пусте, таж у мене таке все малесеньке!
І, мабуть, сумовито, додав:
— Куди очі спадуть, далеко не зайдеш…
Розділ IV
Отак я дізнався другу вкрай важливу річ: планета, з якої прибув Маленький Принц, навряд чи більша за будинок!
Це не дуже й здивувало мене. Я знав: крім великих планет, як-от Земля, Юпітер, Марс і Венера, яким дали назви, є сотні інших планет, інколи таких малих, що їх насилу можна помітити в телескоп. Коли який-небудь астроном відкриває одну з таких планет, він дає їй номер замість назви. Називає, наприклад, астероїд 3251.
Я маю поважні причини думати, що планета, з якої прибув Маленький Принц, — астероїд B-612. Цей астероїд бачив тільки раз у телескоп один турецький астроном 1909 року.
Потім він провів велику демонстрацію свого відкриття на Міжнародному конгресі астрономів. Але ніхто йому не повірив через його вбрання. Адже дорослі отакі.