— Продай його в євнухи, ефенді, виручиш немало, — порадив осман з жовтими зубами.
— Ну, скажеш таке! Навіщо в євнухи? У хлопчика обличчя справжнього воїна-мамелюка. Я постарів у работоргівлі, і добре знаю, кого де вигідно збути, — відповів Алі-Юсуп і поклав подушку під голову, збираючись подрімати.
Запала мовчанка. Одні пили каву, інші димили кальяном, треті спали.
— А здорово нас трясе, Ібрагіме, — зауважив рябий Зайдол і подивився через віконце на море. — Ти подивись, які хвилі! — Вони то здіймаються, то падають!
— Дурниці! — спокійно відгукнувся Ібрагім. — Хіба мало у нас траплялося штормів! З дня народження плаваємо. Море і буря так само нерозлучні, мій друже, як грім і блискавка.
— Знаю, але в цьому мало втішного! Не маю жодного бажання пережити вдруге те, що довелося мені випробувати років п’ять тому біля міста Самсуна. Однак якщо східний вітер не затихне, нас очікує, мабуть, щось гірше. Чорне море по-диявольському підступне.
— Ти, Зайдоле, постарів і тому почав боятися моря! Хочеш займемося чимось? Давай зіграємо в нарди!
— Гаразд, — погодився Зайдол. — А на що ми будемо грати?
— На що хочеш?
— На один куруш[32].
— Ой, що таке куруш? Ми ж не жебраки?
— А що ти пропонуєш?
— Якщо вже грати, то на щось путнє.
— А саме?
— Якщо я обіграю тебе, нехай той плечистий хлопець з Ахалціхе стане моїм.
— З глузду з’їхав? Що ти верзеш? Схаменися! Він у мене найпримітніший, і програти його в нарди?!
— Та ти що, може, не зрозумів мене?! Я кажу: якщо я обіграю тебе... Але ж може статися, що ти виграєш?
— А якщо виграю, що ти даси мені?
— Тоді нехай моя довговолоса Ціра буде твоєю!
— Пах-пах-пах! — зацмокав рябий, і у нього загорілися очі.
— А! Подобається? Невже вона не варта твого ахалціхського хлопця?
— Якщо я виграю і отримаю її, у тебе, напевне, очі на лоб вилізуть! Клянуся: я не буду мужчиною, якщо продам Ціру, а не візьму в свій гарем! — вигукнув рябий Зайдол. — Та якщо я програю? Тоді вся ця поїздка даремна. Кепські будуть мої справи, вірою своєю клянусь! Збитки, одні збитки...— і Зайдол сумно похитав головою.
— Сонцем твоїм клянуся, ти краще порахуй мої збитки, якщо я програю! Хіба я втрачу менше, ніж ти? При нинішній дорожнечі Ціра коштує щонайменше тисячу курушів.
— Е-ех, будь що буде! Заплющу очі і наважуся! Гей, щастя моє, де ти? Аллах! — здійнявши руки до неба, вигукнув рябий.
— Аллах! — благав Ібрагім і взяв у руки камателі[33].
— Кому починати?
— У кого менше випаде.
Ібрагім кинув камателі.
— Ах, у мене два! — крикнув він.
— Уф, шість! У тебе менше. Тобі починати.
— Дуже добре! — відповів Ібрагім і кинув камателі.— Чотири-п’ять! Це — чотири, це — п’ять!
— Шість-п’ять! — гукнув Зайдол. — Це — шість, а це — п’ять!
— Два-два! От не щастить мені! — пробурчав Ібрагім.
— А нумо, шість-шість! Давай, гяурове поріддя! — азартно підбадьорював Зайдол і кинув камателі. — Е-ех, випало, на нещастя, п’ять-один, — засмучено зізнався він.
— А-ах! Ви ж подивіться! — заверещав Ібрагім, виблискуючи очима: — Шість-шість! Хвала тобі, Магомете!
— Ва-ах! Погляньте на цього сучого сина, — заздрісно промовив рябий, переконавшись, що в Ібрагіма дійсно шість-шість, — ну і кидає, розбійник! А ось і в мене шість-чотири! На цей раз непогано, — втішав себе Зайдол, кинувши камателі.
— Хочеш, щоб я програв Ціру?
— Сподіваюся на милість пророка! — стримано відповів рябий.
— Святий Алі! Допоможи і віддай мені ахалціхського хлопця! — благав Ібрагім.
— Не скигли, грай, — суворо зауважив Зайдол.
— Так, твої справи не такі вже й веселі, — спокійно відповів Ібрагім і кинув камателі. — Шість-п’ять! Це — шість, а це... Ні, стій... так йти небезпечно, у куток зажене мене сучий син... Ні, краще піду так... Ну, ось і п’ять!
— А якщо тепер випаде шість-шість, у тебе потьмяніє в очах, — дратував Зайдол. — Прокляття: три-два. Вах! Він може виграти у мене, ця гяурова пожива!
— А як ти вважаєш? Вихвалятися треба після бою. Гі-гі! Подивись сюди: шість-шість!.. Дякую тобі, святий Алі! — радісно вигукнув Ібрагім. — Послухай, Зайдоле, може, збільшимо ставку?
33
Камателі (груз.) — гральні кості; використовуються при грі в нарди, де шашки пересуваються за цифрами, які випадають в камателі.