Висадившись в Олександрії, Бонапарт рушив до Каїру.
Каїр — столиця Єгипту. По-арабськи називається Мазул-Кахира, що означає непереможний. Місто розташоване на правому березі Нілу. Воно засноване в VII столітті нової ери арабським сардаром Амру-Фостатом. Пізніше, в X столітті, сардар Гохарі побудував поруч зі старим містом нове. У наші дні обидва міста — старе і нове — з’єдналися.
Навколо Каїра розташовані пам’ятники єгипетської культури, колись величної, але тепер мертвої. У десяти-п’ятнадцяти кілометрах на південь від Каїра видніються руїни столиці древніх єгиптян — міста Мемфіса. На північ, на відстані кількох кілометрів, знаходяться руїни Геліополіса, а на захід, за Нілом, в десяти-п’ятнадцяти кілометрах, на кордоні голої пустелі, височіють три гігантські піраміди, побудовані за дві з половиною тисячі років до нової ери. Ці споруди своїми грандіозними розмірами і досі вражають людство. Найвеличніша піраміда — піраміда Хеопса має в довжину 227 метрів, стільки ж у ширину і 137 метрів у висоту.
Трохи північне цих пірамід, між ними і Нілом, вишикувалися готові до бою мамелюки. Вбрані в свій найбагатший одяг, на гарячих скакунах, вони чекали появи противника і, тільки-но з’явилися франкські війська, стрімко атакували їх.
XVI
У розпорядженні Махмуд-бея було п’ять тисяч вершників. Він командував лівим крилом війська.
Махмуд-бею довелось битися з французькою кіннотою, яка на перших порах діяла нерішуче. Побачивши яскраві шати мамелюків, коні франків затялися. Настала замішка. Махмуд-бей скористався цим: оголивши шаблю, він кинувся вперед і врізався з тисячею вершників у саму гущавину супротивників. Махмуд хотів відтіснити франків, прорвати їхній фронт і, оточивши певну частину, знищити її. Серед очеретяних заростей, на болотистих берегах річки французькі кавалеристи, незвичні до умов цієї місцевості, не могли вільно маневрувати. Врахувавши це, Махмуд рішуче атакував французів. Кіннота Наполеона, немов розгадавши намір Махмуд-бея, не прийнявши бою, перейшла до оборони. Вороги відступили, але при цьому не порушили порядку і кинулися до своїх головних сил. А там уже гуркотіли гармати.
Випробуваний у битвах Махмуд-бей при першому ж зіткненні з французами переконався, що має справу з новою, незнайомою тактикою. Кожен рух французьких кіннотників, кожен їх крок був обдуманий. У їхніх діях були розрахунок і сувора дисципліна. При кожній сутичці з мамелюками французи поспішно відступали і з разючою майстерністю відбивали шабельні удари.
— Гасане, — звернувся Махмуд-бей до одного з сотників, які билися поруч з ним. — Дивись, синку, з якою спритністю вороги ухиляються від наших атак, як вміло намагаються заманити нас до своїх головних сил. Лети до Аслан-аги. Нехай він з тисячею вершників чекає моїх розпоряджень у засідці, в очеретяних заростях нижче Гізоха. Я не буду Махмудом, якщо не відповім франкам хитрістю на хитрість.
Гасан повернув коня, стьобнув його батогом і помчав.
Махмуд-бей наказав своєму загону відходити. Воїни відступили. Тепер перейшли в наступ французи. Їхні коні вже звикли до яскравого вбрання мамелюків, не лякалися і не ставали на дибки. Махмуд наказав своєму загону продовжувати відступ. Французи наступали зімкнутими рядами. Махмуд прискорив відступ. Французи продовжували насідати. Не від’їхавши і двохсот кроків, загін Махмуда повернув і галопом кинувся на противника, який не очікував такого маневру. Кіннота Махмуда прорвала ворожі лави, відрізала кілька сот кіннотників і відтіснила їх до берега Нілу. На південний схід простяглася широка рівнина, але відступати туди французи побоювалися. Вони вирішили, що їм вигідніше затриматися в очеретяних заростях і чагарниках, що тягнулися на північний схід.
Махмуд-бей тільки цього і хотів, бо саме там стояли його запасні сили. Аслан-ага вийшов із засідки з тисячею своїх вершників і відрізав шлях французам. З іншого боку наступав Махмуд.
Французи опинилися між двох вогнів, але не злякалися. Вони розділилися на два загони: один повернув назад і вступив у бій з кіннотою Махмуда, а другий — схопився з вершниками Аслана. Почалася нерівна битва. Відрізана від основних частин французька кіннота рідшала з кожною хвилиною, але стійко чинила опір. Махмуд продовжував тіснити французів, не даючи їм з’єднатися з головними силами. Було ясно, що, коли таке становище затягнеться хоч на півгодини, весь французький загін до останнього вершника впаде на полі бою.