Не думаю, що ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ, яка виходить на балкон у нічній сорочці в моєму сьогоденні, і ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ, яка жила в моїй комунальній квартирі в моєму минулому, — це одна й та сама особа. Однак мені хочеться в це вірити. І я навіть пальцем не поворухну, щоб перевірити — так це чи ні. Я не хочу розчаровуватися. Я згоден жити ілюзією. Я не хочу зруйнувати цю ілюзію. Тому з жахом проходжу повз її будинок, щоб не зустрітися.
Бо…
Бо от, приміром, болить у мене, старого пердуна, нога. Забити баки якійсь кралі естетичною балаканиною я цілком у змозі. Більше того, я ще теоретично можу після п’ятихвилинного мастурбування виконати свій чоловічий обов’язок за принципом «старий кінь борозни не зіпсує», але… йопересете! Стати у найпоширеніші дві пози, щоб виконати свій чоловічий обов’язок я, на жаль, не в змозі. Тобто в змозі. Анальгінчик, німесільчик — і твоє коліно нічого не відчуває. Але оце як подумаєш… І заради чого? І ЩО НОВОГО там буде? Та нічого! Надоєлі еті бєссмислєнниє тєлодвіженія!
А от помріять, помічтать… наприклад, про те, що ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ із моєї комунальної квартири за ці сорок років стала ЧУДО-ЮДО-РИБОЮ-КИТ на балкончику, що навпроти, — це зовсім інше. І навіщо псувати мрії грубою реальністю передпенсійного сексу?
Настали холоди, і ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ уже нечасто виходить на балкончик, тому я можу судити про стиль її життя опосередковано.
Отже, ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ страждає на безсоння. Однак не регулярно, а час від часу. І взагалі, я думаю, що слово «страждає» тут не до речі. Просто вона спить не по режиму. Коли їй заманеться. Чи коли заманеться її організму. Судячи з увімкнутого світла в її спальні, вона ночами читає книгу, хоча… світло не надто яскраве, можливо, вона читає електронну книгу або зависає над ноутбуком у фейсбуці… Зрідка вона іде вночі на кухню. Судячи з того, як відкриваються дверцята холодильника, вона вночі їсть. Взагалі, це можна було б зрозуміти і без ввімкнутого в нічній кухні світла, і без відкритих дверцят холодильника, а з її комплекції.
А ще недавно у ЧУДО-ЮДО-РИБИ-КИТ завелася міль. Бо цілий місяць вона сушила на останньому бабинолітньому сонці пальта, светри, хустки, вовняні шкарпетки. Ще додумалася повісити шкірку лисиці — з мордочкою і лапками, на штир кованої огорожки перед віконцями. Три дні голуби і ворони, які зазвичай любили гуляти по її балкону, оминали його десятою дорогою.
Домашнім одягом ЧУДО-ЮДО-РИБИ-КИТ є: влітку — короткі шорти з футболкою, узимку — сірий спортивний костюм із капюшончиком. Обриси її зимової фігури в капюшончику час до часу зринають у вікнах.
ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ живе удвох з мамою і старим котом. Старий кіт рідко виходить на балкон, відчуваючи тваринний страх перед воронами.
ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ не курить, але час від часу перехиляє чарчину. Особливо після сварки зі своєю матір’ю. Взагалі, вікна матері виходять на інший бік будинку, я бачу її лише на кухні, де вона вовтузиться біля плити чи холодильника. І сваряться вони, як правило, на кухні. А потім розбігаються по своїх конурах. І тоді ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ виходить на балкон із келихом вина і тужливо роздивляється київські горизонти або життя у вікнах будинків навпроти. Це вона любить.
Я спостерігаю за її самотньою фігурою з келихом у руці й чекаю, коли вона почне розгойдуватися вправо-вліво, аби впізнати в ній ЧУДО-ЮДО-РИБУ-КИТ з комуналки мого дитинства.
І я згадую, як у ЧУДО-ЮДО-РИБИ-КИТ з комуналки мого дитинства почали рости груди. Або, як це називали в школі, сіськи. Сіськи у неї були не дуже великі. Але вони мене приваблювали більше, ніж великі сіськи Алки, за якою гинув увесь клас. Не тому, що я любив малі сіськи. Просто сіськи ЧУДО-ЮДО-РИБИ-КИТ були набагато ближчими і здавалися доступнішими. Чомусь ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ не любила носити бюстгальтери, чи, як у радянські часи називали цей елемент жіночого гардероба, ліфчики. І її маленькі груди стирчали, як дві цукерки «Трюфель» або «Золота нива» фабрики імені Карла Маркса.
Я мав непереборне бажання доторкнутися до цих конусоподібних цукерок без обгорток і виношував підступний план, як це зробити. Я піджидав її під туалетом, щоб, неначе випадково проходячи повз, наштовхнутися на неї. План зазнав фіаско. Наштовхнутися — я наштовхнувся, але не розрахував різницю в зрості, й руки опинилися під грудьми.
Якось я спробував скористатися моментом, коли більшості дорослих не було вдома увечері, вирубив рубильник зі світлом і, коли ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ навпомацки вийшла з кімнати, неначе випадково наткнувся на неї. Але саме в цей момент вона підняла руку, щоб намацати вмикач, і ненавмисне влучила мені в те місце, де, за виразом ДЯДЬ-ОСІ знаходився «трутень» чи «шалун». ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ заверещала від несподіванки, а я від болю. Словом, підступ не вдався.