— Чого тобі? — буркнув він зовсім не для того, щоб почути мою відповідь.
Я заглянув до СЬОЖИ, побачив у ліжку ІГАРЬОШУ і впізнав: це була СЬОЖИНА модель з фотографій, які він видавав мені за ІРЕНИНІ.
Тим часом встали ДОРАРОНОВНА і ДЯДЬ-ОСЯ і стали розгрібати завали на кухні. Я до них приєднався. ДЯДЬ-ОСЯ у ДОРАРОНОВНОМУ фартушку мив посуд.
— Піду провітрюся, — сказав я.
— Ти куди? — спитала ДОРАРОНОВНА. — Не бачиш, яка там хуртовина?.
Я її не послухав. Я почувався нещасним і самотнім. «Нехай хуртовина! Нехай мене замете! Ніхто цього навіть не помітить! Мене ніхто не чекає! Я нікому не потрібен! Навіть ЧУДО-ЮДО-РИБІ-КИТ! Нехай я зникну безвісти!»
Одягся, спустився сходами вниз, однак не зміг відкрити вхідні двері: вони були завалені снігом. Я понуро повернувся назад. План зникнути безвісти провалився.
В обід народ почав прокидатися. Вилазячи зі своїх конур, усі відчували незручність від ситуації, що склалася минулої ночі, коли все, що відбувалося в цій квартирі таємно, стало публічним: РОМА любить ІРЕНУ, ІРЕНА вже на сьомому місяці від РОМИ, ІГАРЬОША нарешті помітив вагітність дружини, і вона його не так шокувала, як його справжня потаємна суть. СЬОЖА, судячи з фотографій кількарічної давнини, які мені випало побачити, давно вже знав про свою потаємну суть, однак ІГАРЬОШИН шок шокував і його. ІРЕНА й ІГАРЬОША враз забули про пильнування ЧУДО-ЮДО-РИБИ-КИТ, однак вона ще не провалилася у провалля зіпсутості, дякуючи БАЛБЄСУ, який не наважився її зачепити, хоча крок до цього був зроблений. Над усією цією содомом-і-гоморрою стояли два квартирні титани — ДОРАРОНОВНА і ДЯДЬ-ОСЯ. Вони дивилися на все це незворушно, як з погляду вічності. І я, як Одіссей, лавірував поміж цими уламками колишніх дружніх, сімейних і сусідських стосунків у комунальній квартирі на маленькому хиткому човнику свого персонального «нещастя»…
Так і минула безслідно моє перше кохання, найбільшим досягненням якого було МАМІГЛАПІНАТАПЕЇ…
Частина друга
НА МАНСАРДІ
Я, чесно кажучи, змирився з думкою, що більше ніколи не зустріну ЧУДО-ЮДО-РИБУ-КИТ, а натомість спостерігатиму за її двійником у краєчку вікна в будинку навпроти. Вона являтиметься мені в нічній сорочці або розтягненій футболці. ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ-двійник живе з літньою здитинілою матір’ю і старим котом.
Я, власне, не стільки змирився, скільки мені було байдуже. Взагалі, мені стало ВСЕ байдуже, або, як я кажу, коли вип’ю, — пофіг. Очевидно, в мене розвився чоловічий клімакс.
Я ще деякий час за інерцією запрошував до себе тьоток, але з ними завжди була морока. Під час близькості то в одного, то в другої виникала підозра на гіпертонічний криз, тож ми, перервавши сумнівне задоволення, як два придурки, міряли одне одному тиск. То доводилося годину прилаштовуватися одне до одного, шукаючи зручної для обидвох пози, бо в одної розбухло коліно від артрозу, а в іншого схопив радикуліт. А доки відбувалось складання тілесного пазлу, допінг (алкоголь) і піонерський запал зникали, і ми, протверезівши, сиділи на ліжку, дивлячись одне на одного виряченими очима на пожмаканих обличчях, де було написано: «Радічіво?!!!» (тобто заради чого ці муки?).
Однак ми не здавалися: ми швиденько вдягалися і йшли в хороший ресторан, щоб вдало завершити наше побачення. Розходилися задоволені, кожна сторона не була посоромлена і компенсувала одні фізіологічні радощі (секс) — іншими фізіологічними радощами (їжа+алкоголь). Крім того, з тіточками завжди було про що поговорити, бо їх я вибирав зі свого кола.
Молоді дівчата в моїй мансарді також періодично з’являлися і зникали. Однак навіщо потрібен свіжій квіточці пияк із нерозкрученим ім’ям? Лише для того, щоб укорінитися в його київській квартирі в центрі Києва в елітному будинку — або через одруження (і тоді чекати, коли я помру від білої гарячки), або через опіку (коли я впаду в старечий маразм). А я не знав, навіщо мені потрібні були ці наївно-хитрі дівчатка. Хіба що для чергового самоствердження, що я ще «нічогенький», якщо постараюся.
Тож, аби заполучити дівчаток, доводилося прикидатися дурником до сексу («Мені здається, я зміг би прожити з тобою решту свого життя»), і раптово «прозрівати» після сексу («Я для тебе занадто старий, я тебе не вартую!»). І доки дівчаточка белькотіли з різним рівнем театральної майстерності: «Вартуєш, вартуєш… тобто ти ще не старий… тобто вік не має значення…» — я гордовито стріпував своєю все ще густою, але посивілою чуприною і пускав сльозу гіркого розчарування.