Хто, як не я, міг зіставити все сказане гуїгнгнмом про єху з тим, що я знав про самого себе та своїх співвітчизників? Однак я вирішив, що особисті спостереження можуть дати ще цікавіші результати, і попросив у мого хазяїна дозволу відвідувати сарай, де він утримував цих тварин. Він погодився і звелів одному зі своїх слуг, сильному та кмітливому жеребцеві, бути моїм проводирем і охоронцем, адже я вже не раз ризикував потрапити до лап єху, прогулюючись далеко від будинку без зброї.
Я підозрював, що єху бачать у мені представника свого племені. Часом, спекотного дня, коли я знімав сюртук і сорочку, щоб повалятися на осонні, вони пильно розглядали мої оголені руки та плечі, поступово наближаючись до мене і наслідуючи мої рухи, немов мавпи. Я чітко відчував їхню ненависть; так дикі галки переслідують ручну, коли та випадково залетить у їхню зграю.
Єху з дитинства вирізняються дивовижною спритністю, але якось мені вдалося спіймати трирічного самця. Я намагався його заспокоїти та пригорнути, але він верещав, дряпав і кусав мене, як біс, і врешті я був змушений відпустити його. І правильно вчинив: на шум із воланням збіглося все розлючене стадо, одначе, переконавшись, що дитинча ціле й неушкоджене, а поруч зі мною слуга-лошак, жоден не наважився зачепити нас.
За моїми спостереженнями, з-поміж усіх тварин єху найважче піддаються дресируванню. Усе, на що вони здатні, – це возити на собі вантажі. Причина полягає в їхньому характері: вони вперті, злісні, віроломні, мстиві й геть позбавлені благородства й великодушності. Вони дуже сильні й нахабні, але водночас лякливі, що робить їх хитрими й безглуздо жорстокими.
Я прожив у цій країні три роки, і було б несправедливо не розповісти докладніше про гуїгнгнмів. Цих шляхетних істот природа обдарувала добрим серцем, і вони не мають уявлення про зло; головним правилом їхнього життя є розумне й гармонійне існування. Тому тривалі суперечки, відстоювання неправих або сумнівних ідей, егоїзм – усе це абсолютно чуже для гуїгнгнмів. Приязність і відданість – ось головні їхні чесноти. Так вони ставляться не тільки до своїх близьких, а й до всіх без винятку одноплеменців. Будь-який гість знайде в будинку гуїгнгнма притулок; коні суворо дотримуються пристойності та надзвичайно ввічливі, хоча й не знають, що таке етикет.
Зі своїми лошачками батьки не панькаються, але піклуються про них з усією відповідальністю, не обмежуючи, проте, їхньої свободи. Я помітив, що мій хазяїн настільки ж ласкаво ставиться до дітей сусіда, як і до власних. Коні тримають під суворим контролем чисельність населення своєї країни, та, як правило, в одній родині ніколи не буває більше ніж два різностатеві лошаки. Якщо у пари гуїгнгнмів із якоїсь причини народжується тільки одне лоша, інша сім’я, молодша, може віддати їм на виховання свою дитину. На простих коней такі обмеження не поширюються, а їхнє потомство виховується як майбутні слуги. Беручи шлюб, гуїгнгнми особливо ретельно добирають масть майбутніх чоловіка чи дружини, дбаючи про чистоту породи. Для коня головною міркою є сила і постава, для кобили – краса. Добір здійснюється для того, щоб не допустити виродження племені розумних коней. Такі поняття, як кохання, залицяння, заручини, посаг, шлюбний договір, не мають навіть слів на своє позначення в конячій мові. Пара з’єднується за розумним вибором батьків або друзів і проходить увесь свій життєвий шлях у взаємній дружбі, без ревнощів, сварок чи образ, але й без палкої прихильності. Усі родинні питання подружжя розв’язує разом.
Система виховання гуїгнгнмів дивовижна й цілком заслуговує на наслідування. Поки лошачки не досягнуть певного віку, їх годують невеликою кількістю вівса, зрідка додаючи в нього молоко. Улітку лошата пасуться, подібно до батьків, дві години вранці та дві години ввечері. Слуги ж пасуться тільки по годині, а решту корму з’їдають удома у вільний час. Фізична досконалість, стриманість, працелюбність і охайність є головними вимогами вихователів. Як часто я спостерігав за лошачками обидвох статей, які пустували на полях і крутих схилах пагорбів. Одначе це були не прості ігри, а щоденні вправи під наглядом наставника. Після таких багатогодинних занять лошаків обов’язково ведуть до води, де вони купаються. Чотири рази на рік проводять змагання, де молодь показує свою спритність і силу. Переможця або переможницю вшановують схвальним іржанням, а для решти влаштовують святкову вечерю.
На весняне рівнодення кожного четвертого року в країні гуїгнгнмів збирається так звана Рада представників. Вона триває близько тижня; на цих зборах обговорюють становище в округах, на які поділено всю тутешню землю. Питання, що виносяться на обговорення, як правило, прості: чи досить в окрузі сіна, вівса і корів, у якому стані пасовиська та чи є проблеми з робочою силою, тобто з єху. Якщо десь відчувається брак того чи того, Рада одностайним рішенням надає допомогу.