Дехто дорікав авторові – мовляв, обов’язок англійського підданого змушує його не публікувати книжку, а відразу ж по поверненні на батьківщину подати вичерпний звіт про свої подорожі державному секретареві – адже всі землі, відкриті англійцем, згідно з законом належать британській короні. Однак я дуже сумніваюся в тому, що нам удалося б так само легко заволодіти цими землями, як Ернан Кортес[10] заволодів Мексикою. Підкорення Ліліпутії навряд чи зможе окупити кошти, витрачені на спорядження війська та флоту, а щодо Бробдингнегу, то я бачив армію велетнів і зовсім не впевнений у тому, що нам слід нападати на них першими. Також я не знаю, наскільки добре почуватимуться британські вояки, маючи над головами летючий острів Лапуту. Мабуть, тільки гуїгнгнми не так добре підготовані до війни. Утім, якби я був державним міністром, то ніколи б не віддав свій голос за військову експедицію до цієї країни. Розважливість, одностайність, хоробрість, любов до батьківщини цілком здатні замінити брак військового мистецтва. Навпаки – я б волів, щоб гуїгнгнми прислали кількох своїх представників до Європи, які навчили б нас честі, справедливості, любові до істини, поблажливості, патріотизму, величі духу, скромності, вірної дружби та любові до ближніх.
Словом, якщо вже описані мною країни не мають ані найменшого бажання бути підкореними й розграбованими, а до того ж не рясніють ані золотом, ані сріблом, ані цукром, ані тютюном, ані прянощами, смію сподіватися, що вони не стануть предметом наших колонізаторських прагнень.
На цьому, заздалегідь відповівши на єдиний докір, який мені можна закинути, я остаточно прощаюся з моїми милими читачами та йду до свого саду в Редрифі. Там я зможу спокійно міркувати й застосовувати в повсякденному житті прекрасні уроки, отримані від гуїгнгнмів. За їхньою допомогою я сподіваюся колись виховати всіх єху моєї власної родини так, щоб кожен міг без вагань назвати їх розумними створіннями. Мине ще певний час, і я нарешті зможу, не здригаючись, побачити власне віддзеркалення – адже щоразу, коли дивлюсь у люстро, мені доводиться визнавати, що і я належу до жахливого племені єху.
Мені було б зовсім нескладно примиритися з цією породою, якби все полягало тільки в її хибах і глупоті. Мене анітрохи не засмучує вигляд продажного законника, кишенькового крадія, улесливого блазня, пихатого царедворця, гравця, лікаря- брехуна, кривоприсяжника, шпигуна й подібних негідників. Усе це являє собою наслідок того звичайного ладу, що існує. Та коли я помічаю, що до цієї суміші фізичних і моральних вад додається гординя, мені уривається терпець і я не можу опанувати себе. Які підстави у нижчих тварин пишатися собою? У мудрих і доброчесних гуїгнгнмів, обдарованих найвищою досконалістю, не існує навіть слова на позначення гордині, як не існує в їхній мові слів на позначення зла. Їхнє життя підпорядковане розумові, і вони пишаються своїми чеснотами не більшою мірою, ніж я пишаюся тим, що маю дві ноги та дві руки.
Ось чому я прошу всіх, хто хоча б найменше схильний до цього безглуздого пороку, не даватися мені на очі.
10
Кортес Ернан (1485–1547) – іспанський конкістадор, який завоював Мексику за два з половиною роки.