В самому центрі острова є провалля щось із п'ятдесят ярдів у діаметрі. Ним астрономи входять у печеру, що має форму купола і зветься через те Фландон а Ганьйоле, або Льох Астрономів. Вона заглиблюється на сто ярдів у товщу алмазу. Печеру завжди освітлюють двадцять ламп, і їхнє світло, відбиваючись од рівних стін, заливає все навкруги. Льох устатковано найрізноманітнішими секстантами, квадрантами, телескопами, астролябіями та іншими астрономічними приладами, але головне чудо, від якого залежить доля цілого острова — величезних розмірів магніт у формі ткацького човника. Він має шість ярдів завдовжки і, в найтовщому місці — принаймні три ярди завширшки. Магніт прикріплено до міцної алмазної осі, і на ній він урівноважений так точно, що повертається від найменшого дотику. Його вміщено у порожистий алмазний циліндр у чотири фути заввишки, стільки ж завтовшки і дванадцять ярдів у діаметрі, поставлений горизонтально на вісім алмазних ніжок, кожна в шість ярдів заввишки. Всередині внутрішньої поверхні циліндра є два отвори в двадцять дюймів завглибшки, куди встановлено кінці осі магніту.
Ніяка сила не може зсунути магніт із місця, бо циліндр з ніжками становить єдине суцільне тіло з алмазом, що править за спід острова.
За допомогою магніту острів рухається вгору, вниз або вбік. З одного кінця магніт має відштовхувальну, а з другого — притягальну силу. Поставивши його вертикально, притягальним полюсом до Землі, лапутяни знижують острів, а коли повернути вниз відштовхувальний полюс, острів одразу підіймається вгору. Поставлений навскоси, магніт примушує Лапуту йти теж навскоси, бо його сили завжди діють по лініях, паралельних його напрямові.
Таким скісним рухом острів пересувається від однієї частини володіння короля до іншої. Отже, підіймаючи, коли треба, або опускаючи магніт, острів змушують то підійматись, то знижуватись у скісному напрямі; таким чергуванням підіймань та опускань (рух відбувається під незначним кутом) острів пересувається від однієї частини держави до іншої.
Слід, проте, зауважити, що він не може підійматись вище як на чотири милі. Астрономи пояснюють це тим, що магнітне тяжіння відчувається лише на відстані чотирьох миль. Поза межами володінь його величності магніт не має ніякої сили, бо мінерали, які діють на нього, залягають лише в межах цього королівства. Користуючись перевагами такого вигідного становища, король легко може привести до покори будь-яку країну, що лежить у полі тяжіння магніту.
Коли магніт стоїть горизонтально, острів зупиняється. Адже в такому випадку полюси магніту, перебуваючи на однаковій відстані від землі, діють з однаковою силою, один — штовхаючи острів угору, другий — тягнучи його вниз, через що він зовсім зупиняється.
Доглядати магніт доручено надійним астрономам, що з наказу короля змінюють його положення, скеровуючи острів у потрібний бік. Більшу частину свого життя вони проводять, вивчаючи небесні тіла крізь підзорні труби, перед якими наші телескопи багато поступаються своєю якістю, їхні найдовші телескопи мають тільки три фути, але збільшують краще, ніж наші стоярдові, та ще й дають чистіше зображення. Ось чому у відкриттях своїх вони випередили наших європейських астрономів і вмістили в своєму каталозі неба десять тисяч зірок, тоді як у найповнішому нашому немає й третини цього числа.
Лапутяни вели спостереження над дев'яноста трьома різними кометами і з великою точністю встановили час їхнього повернення. Якщо всі ці виміри правильні, то бажано було б опублікувати їхні спостереження; тоді вся теорія комет, що й досі шкутильгає на обидві, набула б виразності та ясності інших галузей астрономії.
Коли яке-небудь місто знімає бунт або відмовляється сплачувати звичайні податки, король приводить мешканців до покори двома способами. Перший, менш жорстокий, полягає в тім, щоб поставити острів якраз над містом та околишніми землями й тим позбавити їх сонячного світла та дощу, тобто викликати голод і хвороби. А якщо провина їхня того заслуговує, їх можна водночас бомбардувати великим камінням, од якого в них немає іншого порятунку, як тільки ховатися в підвали та льохи, причому покрівлі їхніх будинків вщент руйнуються. Коли ж повстанці вперто тримаються свого, до послуг короля є останній спосіб — острів просто спускається на землю й знищує все дощенту — і будівлі, і людей. Проте це — крайній засіб, і король дуже рідко вдається до нього. З одного боку, йому й самому він не до вподоби, а з другого — і міністри не наважуються дати йому таку пораду. Вони бояться викликати ненависть народу, який міг би сплюндрувати їхні маєтки. Хочу пояснити, що вся власність вельмож міститься внизу, а летючий острів належить самому королю.