Але повернімося до моєї аудієнції. Підлізши до трону царського, я за чотири ярди від нього випростався, став на коліна і, сім разів стукнувшись лобом об підлогу, вимовив слова, яких мене заздалегідь навчили: «Інклінг глоффзсроб сквут сероммбліон мляшнальт звін тнодбо — кеф сліофед гердлеб ашт». Це установлене звичаєм привітання, з яким тут звертаються до короля. Воно означає: «Нехай ваша небесна величність переживе сонце на одинадцять з половиною місяців». Король щось промовив, а я, не зрозумівши його відповіді, відказав йому так, як мене навчено: «Флюфт дрін ялерік дуолвдам прастред мірпуш». Тобто: «Мій язик у вустах мого друга». Це означало, що я прошу дозволити ввести сюди мого тлумача. Коли ввели згаданого хлопчину, я з його допомогою відповів на всі запитання, що їх понад цілу годину ставив мені його величність. Я говорив мовою Бальнібарбі, а тлумач перекладав мої слова лаггнеггською мовою.
Королю я дуже сподобався, і він звелів своєму бліффмарклубу, або першому камергерові, виділити мені та моєму тлумачеві помешкання в палаці, годувати з царського столу і дати великий гаман золота для моїх особистих витрат.
Я прожив у цій країні три місяці тільки для того, щоб догодити його величності. Король щедро вшанував мене своєю великою ласкою і робив мені дуже почесні пропозиції. Але я вважав за розумніше й справедливіше прожити решту своїх днів з дружиною та дітьми.
Похвала лаггнежцям. Докладний опис струльдбругів. Розмова автора про струльдбругів з деякими видатними особами.
Лагтнежці — дуже ввічливий та шляхетний народ. Хоч вони трохи пихаті, як узагалі властиво всім східним народам, але з чужинцями, особливо з тими, до яких при дворі ставляться добре, поводяться надзвичайно чемно. Я мав багато знайомих серед людей, які займали високе становище в суспільстві, і завдяки тому, що мене завжди супроводив мій тлумач, розмовляти з ними було приємно.
Одного дня в такій великопанській компанії я зустрівся з вельможею, який запитав мене, чи бачив я коли-небудь струльдбругів, або безсмертних людей… Я відповів, що ні, і попросив пояснити, як розуміти таку назву.
Мій співрозмовник дуже здивувався, що я досі нічого не чув про ці незвичайні істоти, і зразу розповів мені про них. Ось головна суть цього дивовижного оповідання.
Час од часу, дуже рідко, в кого-небудь із лаггнежців народжується дитина з круглою червоною плямою на лобі, якраз над лівою бровою. Ця плямка — безперечна ознака, що така дитина ніколи не помре. Пляма буває при народженні завбільшки така, як срібний трипенсовик, але з часом вона росте й змінює свій колір. В дванадцять років вона стає зеленою і залишається такою до двадцяти п'яти років, коли набуває темно-синього кольору. В сорокап'ятирічних струльдбругів пляма досягає вже розмірів шилінга і стає чорна, як вугілля, але опісля з нею вже не буває ніяких змін. Такі діти народжуються дуже рідко; навряд чи в усьому королівстві набереться понад тисячу сто струльдбругів — чоловіків і жінок. Душ із п'ятдесят їх живе в столиці, і між ними є одна дівчинка, що народилася три роки тому. Струльдбруги можуть бути в кожній родині, і народжуються вони тільки випадково; навіть діти струльдбругів — смертні, як і решта населення.
Мушу признатися, що це оповідання просто захопило мене. Що то за щасливий народ, де кожна дитина, яка народжується, має шанс бути безсмертною! Що то за щасливі люди, які завжди бачать живі зразки давніх чеснот і мають учителів, котрі щохвилини можуть навчати їх правил мудрості всіх минулих поколінь! Але найщасливіші, незрівнянно щасливіші ті дивні струльдбруги! Позбавлені загального лиха природи людської, вони мають змогу вільно мислити, бо розум їхній не пригнічений безнастанним жахом перед смертю.
Я висловив здивування, що ніколи не бачив при дворі цих видатних осіб. Чорна пляма на лобі — це така помітна ознака, яка не могла не впасти мені в вічі. Водночас я не міг зрозуміти, чому його величність, такий розумний монарх, не оточив себе такими мудрими й досвідченими радниками. Мабуть, подумав я, доброчесність цих шановних мудреців занадто сувора й зовсім не підходить для розбещених придворних. А може, як ми знаємо з досвіду, молодь занадто легковажна та зарозуміла, щоб керуватися тверезими порадами старших. Але його величність зволив надати мені вільний доступ до його особи, і я скористаюся першим зручним випадком, щоб докладно викласти йому мою думку про це. В усякому разі, тепер я з найглибшою подякою прийму милостиве запрошення його величності назавжди оселитися в його державі і провести все життя в розмовах зі струльдбругами, якщо ці вищі істоти приймуть мене до свого товариства.