Отак обіцяна допомога Старійшин прийшла до Шести герцогств. Як за часів короля Вайздома, вони прибули і прогнали червоні кораблі від берегів королівства. Під час цього великого очищення затоплено також два великі вітрильники — Білі кораблі. І як за часів короля Вайздома, тіні драконів у польоті, падаючи на людей, крали хвилини їхнього життя та спогадів. Усі незліченні форми та барви драконів потрапили до сувоїв, як це було й раніше. А люди доповнювали здогадами й фантазіями те, чого не пам’ятали з битв, коли дракони наповнювали небо їм над головами. Менестрелі складали про це пісні. Всі вони розповідають, що сам Веріті повернувся додому верхи на бірюзовому драконі, а затим повів цього звіра в бій супроти червоних кораблів. А найкращі пісні розповідають також і те, що, коли битви закінчилися, Старійшини забрали Веріті, аби він бенкетував із ними у великих почестях, а тоді спав поруч із ними в їхньому чарівному замку, доки Бак знову не муситиме його покликати. Отак правда, як сказала мені якось Старлінг, стала чимось більшим за факти. Врешті-решт, це був час героїв і всякого штибу див.
Одним із цих див було те, що Регал власною персоною прибув верхи на чолі колони з шести тисяч солдатів Ферроу, несучи допомогу та припаси не лише Баку, а й усім Прибережним герцогствам. Звістки про Регалове повернення випередили його, як і баржі з худобою, збіжжям та всіляким майном із Трейдфорд-голлу, що справжнім потоком попливли вниз Оленячою річкою. Всі здивовано розповідали, як принц одного разу прокинувся зі сну і, напіводягнений, пробіг коридорами Трейдфорда, віщуючи повернення короля Веріті до Оленячого замку і прикликання Старійшин на порятунок Шести герцогств. Послано птахів з наказом повернути всі війська з кордонів Гірського королівства. Королю Ейодові принесено найсмиренніші перепросини та щедру грошову винагороду. Регал зібрав своїх нобілів і провістив їм, що королева Кеттрікен носить дитя Веріті, а він прагне першим скласти присягу вірності наступному королю. На честь цього дня наказав зруйнувати і спалити всі шибениці, помилувати і звільнити всіх в’язнів. Королівське коло мало бути перейменоване на Сад королеви та засаджене деревами і квітами з усіх шести герцогств на знак нової єдності. Коли пізніше, того ж дня, червоні кораблі атакували прирічкові дільниці Трейдфорда, Регал наказав подати йому коня та обладунок і став на чолі захисників народу. Бився пліч-о-пліч з купцями й портовими носіями, шляхтичами та жебраками. Здобув у цій битві любов трейдфордського поспільства. Коли він заявив, що його вірність назавжди віддано дитині, яку виношує королева Кеттрікен, трейдфордці приєднали до його клятви свої обітниці.
Кажуть, наче, діставшись Оленячого замку, він кілька днів простояв біля воріт на колінах і в рам’ї, аж доки сама королева зволила вийти та прийняти його найприниженіші перепросини за те, що він смів засумніватися в її честі. Повернув у її руки корону Шести герцогств та простіший вінець короля-в-очікуванні. Сказав, що хоче бути лише дядьком свого монарха, а жоден вищий титул йому не потрібний. Блідість та мовчазність королеви на його слова тлумачено ранковими млостями, причиною яких була її вагітність. Лордові Чейду, раднику королеви, він передав усі сувої та книги майстрині Скіллу Солісіті, попрохавши добре їх стерегти, бо там було багато речей, які могли б заподіяти лихо, потрапивши до неналежних рук. Блазневі хотів надати землі та титул, коли тільки той повернеться з боїв до Оленячого замку. А своїй любій, найдорожчій шваґровій Пейшенс повернув рубіни, що подарував їй Чівелрі, бо жодній іншій шиї вони не пристоять і ні на кому не є такими гарними, як на ній.
Я міркував, чи не варто б йому ще й поставити статую на пам’ять про мене, але вирішив, що це вже занадто. Фанатична вірність, яку я в нього вкарбував, стане найкращим пам’ятником мені. Доки Регал житиме, королева Кеттрікен і її дитя не матимуть вірнішого підданого.