Ми довго мовчали — я просто не знав, що сказати, А Син підійшов і обняв мене міцно, як завше... І час зупинився — я міг все життя так стояти, — І Бог відійшов, так ні слова ліені й не сказавши...
Ти знаєш, Маріє, Він вже трішки сивий на скронях, Так само худий — правда, щоки ледь-ледь налилися... Я брав Його руки — там були ті діри в долонях... — Ще, каже, ночами болять, але вже затягайся...
А далі піший ми таким несподіваним садом — Я знав, що то рай, та його уя&пяв так. наївно/.. Стояла там церква з якимсь наче римським
фасадом,
1 в ній — твій портрет із маленьким Ісусом...
Так дивно!
Шкода, що не бачила ти неймовірну ту фреску! — Я знаю, є добрі майстри, та подумати —
хто ж з них?.. Я тесля, Маріє. Я вмію тримати стамеску — Та пензель, в тій церкві тримав незвичайний
художник!..
Вже й соп закінчився, а я, затиснувши повіки, Усе намагався спинити хоч тінь тої.мрії... Сірілось... Ти enana. Я був ще твоїм чоловіком — Та вже потихеньку Тобі помолився, Маріє...
...Все, про що не написала, — окремі історії.
Про Яффу — стародавнє «кишенькове» містечко поблизу Тель-Авіва...
Про Олю, свою колишню співробітницю, що живе в Нетанії — спокійно і щасливо після довгих поневірянь і тяжкої нелегальної праці...
Про Кейсарію — резиденцію царя Ірода...
Про собак Стелли і Марка, котрі зустрічали нас, мов рідних, і на знак того згризли наше взуття і навіть... мою білизну...
Власне, про самих Марка і Стеллу — наших неймовірних друзів, котрі відклали всі свої справи заради того, щоб обколесити з нами країну вздовж і впоперек...
Про їхній подарунок — екскурсію в Масаду, де на височенній горі стояла літня резиденція параноїка Ірода...
Про Мертве море, в якому неможливо втонути...
Про концерти в різних куточках країни, на яких, слухаючи пісні, наші колишні співвітчизники ледь стримували сльози...
Про те, про що думалось весь час подорожі: чому на такій великій, такій родючій і благодатній землі, як Україна, ми досі не можемо дати собі ради.
Зрозуміти, що варто просто засукати рукави і викотити свій візок з пустелі, не очікуючи на Мойсея...
Запиши, мій історику, в згорток свого манускрипту: Починається шлях до свободи з оцього візка...
На додаток
Смакує по-ізраїльськи Кугл картопляний
1 кг картоплі, 1 цибулина, 1 велика морквина, 1/4 склянки борошна, 1 ч. л. солі, 1 /8 ч. л. перцю, 2 яйця, З ст. л. жиру.
Очистиш овочі і натерти їх на тертці або пропустити крізь м'ясорубку. Додати збиті яйця і решту продуктів, добре перемішати. Викласти суміш у змащену жиром сковорідку. Запекти в духовці на середньому вогні, доки страва не підрум'яниться.
Відожілюди
Меїр І Пал єн(1948) — видатний письменник, твори якого перекладено 16 мовами світу. Варто прочитати: «Есав», «Як кілька днів...», «Голуб і хлопчик».
Амос Оз(1939) — письменник, філософ, публіцист, один з чільних членів руху «Шалом ахшав» («Мир — зараз»), лауреат ордена Почесного Легіону 1997 року. Варто прочитати: «Торкнути воду, доторкнутися до вітру», «До смерті», «Те ж море», «Повість про любов та пітьму» та ін.
Едгар Керет(19б7) — письменник, сценарист, драматург. Варто прочитати: «Дні, як сьогодні», «Аз єсмь», «Коли померли автобуси».
Ієгудіт Кацир(1963) — популярна письменниця. Варто прочитати: «Сухопутні маніяки».
Мальта
ALMA MALTA, або
ЛИСТИ ДО МАЙКЛА
«Дорогий Майкле!
Дозволь називати тебе тим іменем, під яким ти фігуруєш в одному з романів, адже ти сам просив не розкривати свого справжнього імені.
Отже,привіт, дорогий Майкле!
Пишу тобі з Сент-Джуліанса, з того самого готелю і, можливо, з того самого номера, який ти прибирав, коли працював тут «покоївкою».
Мушу визнати: готель справді чудовий. Скільки не подорожувала, а таких не бачила. Скрізь чогось бракує. А тут, почавши огляд від самого порога, бачу, що враховано навіть праску, не кажучи вже про інші дрібниці, які мають бути у «п'яти зірочках». Про синхрон телебачення у ванній і два телефони — над ванною і біля унітаза — взагалі мовчу.
Уявляю, як треба було старатися, наводячи в таких номерах ідеальний порядок. Тим більше тобі, чоловікові. Туг, у цьому респектабельному
*Роман І. Роздобудько «Ранковий прибиральник».
готелі, як ти й розповідав, ніколи, навіть випадково, не зустрінеш жодної покоївки, жодного прибиральника чи служителя: з'являтися на очі мешканців їм категорично заборонено. Тому тепер ясніше уявляю всі твої службові «злочини», які ти чинив у номері своєї загадкової незнайомки, складаючи до шафки її білі шкарпетки чи залишаючи у вазі троянду. Справді, за це ти міг позбутися місця.
...Мені здається, що цей задовгий вступ про готель використовую лише задля того, аби відтягнути ту приємну і хвилюючу мить, коли ділитимуся своїми враженнями. Адже боюся заплутатись в емоціях і порівняннях твоїх спостережень з моїми.
Як ти й казав, Пачевіль, той розважальний район Мальти, де знаходиться Сент-Джуліанс, досить галасливий і надто туристичний. Особливо в центрі, де до ранку працюють казино та дискотеки. Тепер я краще зрозуміла, чому на обід чи вечерю ти виїздив у Мнайдру чи Рабат, і взагалі надавав перевагу усамітненню на островах Коміно чи Святого Павла. А ще зрозуміла, чому це взагалі можливо — обід в іншому місті: Мальта — крихітна. Перейти з міста до міста можна пішки менше ніж за 10-15 хвилин. Ширина деяких вулиць — ширина розмаху рук.
І через це ще більше вражає, скільки тут таємниць, загадок і... цивілізацій.
Але краще — по черзі.
Республіка Мальта складається з шести островів, лише три з яких — Мальта, Гозо і Коміно — населені. Решта — Коміното, Філфа та острів Святого Павла — це велетенські камінні брили, розкидані (за легендою) в Середземному морі гігантською міфічною жінкою на ім'я Сансуна.
Коли світить сонце, всі острови набувають медового відтінку. Одне зі значень слова «мелі-та» означає «медовий». Але Мальта стала Мальтою не тільки завдяки медовому кольору своїх камінних стін, коли у світлі призахідного сонця всі містечка здаються ніби підсвіченими зсередини.
Існує версія, що в давнину саме тут водились якісь особливі бджоли, мед яких мав дивний, ні з чим не зрівнянний аромат, котрий зупиняв біля берегів іноземні човни. Цей солодкаво-пряний аромат досі відчутний у вузьких провулках. Країна, що пахне медом, — явище зворушливе.
Щоправда, існує ще кілька пояснень цієї назви. «Малат» по-фінікійськи — «тиха гавань, притулок», а по-арабськи «мальта» означає «непокрита».
Правдоподібні всі три версії: «медовий» острів був «тихою гаванню і притулком» для багатьох народностей світу, а його розміщення на перетині морських шляхів та незатишний гірський ландшафт робили його відкритим усім вітрам і всім завойовникам.
До речі, ти, як істинний лицар, досі вважаєш, що історія «справжньої Мальти» розпочалася лише в 1530 році з поселення на ній членів ордену Святого Іоанна-хрестителя. Це, безперечно, так.
Але дозволь внести деякі корективи
Перші поселення на Мальті виникли 5 тисяч 200 років до Різдва Христового. Що це були за поселення, звідки з'явилися — про це досі точаться суперечки і висуваються фантастичні версії про «зниклі народи». Самі мальтійці вважають себе нащадками фінікійських мореплавців, вихідців з Лівану. Хоча фінікійські колонії з'явилися на Мальті лише в XIII сторіччі до Різдва Христового, а дивовижні археологічні знахідки на острові датуються набагато давнішим періодом. І про це я розповім окремо...