— Мені, мабуть, краще повернутися до мого брата, до короля, — сказав принц Джастін.
Він попрямував до Фанні як до найрозкішніше одягненої особи і склав їй глибокий вишуканий уклін.
— Чи маю честь звертатися до господині цього дому? — поцікавився він.
— Е… гм… ні, — знітилася Фанні, намагаючись заховати мітлу за спину. — Господиня цього дому — Софі.
— Або невдовзі нею буде, — сяючи доброзичливістю, вставила пані Ферфакс.
Хаул сказав Софі:
— А я весь час думав, чи ти та вродливиця, яку я зустрів на Травневе свято. Чому ти тоді так злякалася?
Якби Софі помічала хоч щось навколо, вона би побачила, що чарівник Саліман підійшов до Летті. Тепер, коли він нарешті став самим собою, стало видно, що він, судячи з усього, ще впертіший, ніж Летті. Летті виглядала дещо знервованою, коли над нею, мов скеля, навис Саліман.
— Здається, спогади про тебе належали принцу Джастіну, а не мені, — сказав він.
— Авжеж, — мужньо сказала Летті. — Це була помилка.
— Зовсім ні! — заперечив Саліман. — Чи ви би не погодилися стати моєю ученицею — тобто принаймні ученицею?
Летті густо почервоніла і явно не знала, що сказати.
На думку Софі, це була проблема Летті. У неї, в Софі, були свої власні проблеми. Хаул сказав:
— Думаю, тепер ми всі повинні жити довго і щасливо.
Софі подумала, що він таки справді цього хоче. Вона знала, що довге і щасливе життя з Хаулом може виявитися значно багатшим на пригоди, ніж будь-яка казка, яка закінчується цими словами, але твердо вирішила спробувати.
— Це буде дуже страшно і просто жахливо, — додав Хаул.
— А ще ти мене експлуатуватимеш, — сказала Софі.
— І тоді ти, щоби провчити мене, поріжеш на клаптики всі мої костюми, — сказав Хаул.
Якби Хаул і Софі могли звернути хоча б дещицю увагу на те, що відбувається навколо, вони помітили би, що і принц Джастін, і чарівник Саліман, і пані Ферфакс щось хочуть сказати Хаулові, що Фанні, Летті й Марта смикають за рукави Софі, а Майкл тягне Хаула за камзол.
— Це було найвишуканіше застосування заклинання могутності, яке мені будь-коли доводилося бачити! — говорила пані Ферфакс. — Я й сама б не додумалася, що зробити з цією істотою. Я завжди говорила, що…
— Софі, — смикала її Летті, — мені потрібна твоя порада!
— Хауле, — говорив чарівник Саліман, — я мушу просити у вас, могутнього чарівника, вибачення за те, що стільки разів намагався вас вкусити! За звичайних обставин мені б і на думку не спало впиватися зубами у колегу і співвітчизника!
— Софі, по-моєму, цей джентльмен — принц! — сказала Фанні.
— Сер, — сказав принц Джастін, — гадаю, я повинен вам подякувати за порятунок від Відьми…
— Софі, — вигукнула Марта, — з тебе знялося закляття! Софі, ти чуєш?
Але Софі та Хаул трималися за руки й усміхалися, й усміхалися, не в змозі зупинитися.
— Відчепіться від мене, — сказав Хаул. — Я робив це за гроші.
— Ото брехун! — вигукнула Софі.
— Агов! Я ж до вас звертаюся! — крикнув Майкл. — Кальцифер повернувся!
Ці слова нарешті привернули увагу і Хаула, і Софі. Вони подивилися у вогнище, де серед полін і справді зблискувало знайоме блакитне обличчя.
— Ти не мусив цього робити, — сказав Хаул.
— А чому б і ні, раз я коли завгодно можу взяти і піти, — відповів Кальцифер. — До того ж у Маркет-Чиппінгу дощ.