— Боюся, у нас тільки хліб із сиром, — ще сухіше промовив Майкл.
— Але ж там цілий кошик яєць! — здивувалася Софі. — А ото хіба не бекон? Та й випити чогось гарячого не завадить… Де у тебе чайник?
— Немає, — відповів Майкл. — У нас тільки Хаул уміє готувати.
— Я також умію готувати, — заявила Софі. — Зніми-но мені он ту сковорідку — і сам у всьому переконаєшся!
Вона потягнулася за великою чорною сковорідкою, яка висіла в буфеті на стінці, хоча Майкл усіляко намагався її втримати.
— Ви мене не зрозуміли, — сказав Майкл. — Це Кальцифер, вогненний демон. Він не схилить голови ні перед ким, окрім Хаула. Він не дозволить, щоби на ньому готували.
Софі обернулася і гостро глянула на вогненного демона. Він злісно блимнув у відповідь:
— Я не дозволю, щоби мене експлуатували!
— То ти хочеш сказати, — звернулася Софі до Майкла, — що тобі щоразу доводиться обходитися без теплого пиття, поки не повернеться Хаул?
Майкл ніяково кивнув.
— Тоді це тебе експлуатують! — сказала Софі. — Дай-но її сюди.
Софі вирвала сковорідку з Майклових рук (він нізащо не хотів її відпускати!), кинула в неї бекон, застромила в кошик з яйцями дерев’яну ложку — і з усім цим добром підійшла до вогнища.
— Ну, Кальцифере, — сказала вона, — годі комизитися. Нахиляй голову.
— Ти мене до цього не змусиш! — протріщав вогненний демон.
— Ще й як змушу! — проскрипіла у відповідь Софі з тією люттю, яка частенько зупиняла навіть її сестричок у розпал бійки. — Тільки спробуй не послухатися — і я заллю тебе водою. Або візьму щипці — й заберу в тебе обидва поліна, — додала вона, з хрускотом у кістках опускаючись на коліна перед вогнищем.
Нахилившись, вона шепнула:
— А ще я можу розірвати нашу угоду або розповісти про неї Хаулу. Що ти на це?
— Прокляття! — засичав Кальцифер. — Майкле, чому ти її сюди впустив?!
Він став неохоче нахиляти своє блакитне обличчя, аж доки зверху не залишилося тільки декілька зелених язичків полум’я, що танцювали на полінах.
— Дякую, — сказала Софі і притиснула зелені язички полум’я важкою сковорідкою, щоби не дати Кальциферові знову піднятися.
— Сподіваюся, твій бекон пригорить, — здавлено огризнувся Кальцифер з-під сковорідки.
Софі вкинула в сковорідку тонко нарізаного бекону. Сковорідка була добра, тож розігрілася швидко. Бекон зашкварчав, відтак Софі довелося обгорнути руку спідницею, щоби не обпектися. Двері відчинилися, але через шипіння Софі цього не розчула.
— Не роби дурниць! — нагадала вона Кальциферові. — І не крути головою, бо мені ще треба вибити яйця.
— А, Хауле, привіт, — безпорадно вимовив Майкл.
При цих словах Софі обернулася — можливо, аж занадто поспішно — і стала розглядати господаря Мандрівного Замку. Високий зеленоокий юнак у напрочуд розкішному блакитному зі срібним шиттям костюмі завмер. Він навіть не встиг поставити у куток гітару.
Тим часом Софі порядкувала коло вогню і доволі-таки спокійно розглядала Хаула.
Хаул відкинув пасмо білявого волосся, яке спадало йому на очі, та, у свою чергу, став зацікавлено розглядати Софі. На його подовгастому вузькому обличчі з’явився здивовано-розгублений вираз.
— Хто ви така? — поцікавився Хаул. — Де я міг бачити вас раніше?
— Ви мене не знаєте, — впевнено збрехала Софі.
Врешті-решт, перша і єдина її зустріч із Хаулом була настільки короткою, що він заледве встиг назвати її сірою мишкою, — тож це можна було вважати правдою.
Софі припускала, що їй належало би подякувати долі за тодішню щасливу втечу, однак зараз, щиро кажучи, її займала лише одна думка: «Боже милостивий! Та цей чарівник Хаул, при всій його злостивості, — всього лише двадцятирічна дитина! Бути старою — надзвичайно корисна річ», — думала вона, перевертаючи бекон на сковорідці.
Софі радше погодилася б умерти, ніж дала би зрозуміти цьому дженджуристому молодикові, що якраз вона і була тією дівчиною, яку він пошкодував на Травневому святі. Серця і душі тут ні при чому. Хаул ні про що не довідається.
— Вона каже, що її звати Софі, — пояснив Майкл. — Прийшла вчора ввечері.
— А як їй вдалося змусити Кальцифера нагнутися? — запитав Хаул.
— Вона мене залякала! — здушено і жалібно пропищав Кальцифер з-під шиплячої сковорідки.
— Це мало кому вдається, — замислено зауважив Хаул.
Він поставив гітару в куток, підійшов до вогнища, рішуче відсунув Софі набік — і запах бекону змішався із запахом гіацинтів.
— Кальцифер не любить, коли на ньому готує хтось, крім мене, — повідомив він, обгортаючи долоню довгим хвостом рукава, щоби взятися за ручку сковорідки. — Передайте мені, будь ласка, ще дві скибки бекону та шість яєць і розкажіть, навіщо ви сюди прийшли.