Досить далеко від короля стояло ще одне просте крісло. Софі, відчуваючи хрускіт в кістках, сіла в нього і склала руки на набалдашнику свого ціпка (як це неодмінно зробила би пані Пентстеммон), сподіваючись, що це її підтримає. Але в голові в неї не було взагалі нічого, вона почувала себе актором, який повинен уперше вийти на сцену перед повним залом глядачів. Єдине, що їй спало думку, — це сказати:
— Тільки боягуз пошле стару матір просити за себе! Уже з цього ви можете побачити, що він за тип!
— Так, це незвичайний крок, — поважно відповів король. — Однак я дав йому зрозуміти, що якщо він погодиться, на нього чекатиме гідна винагорода.
— Ну, якраз гроші його не цікавлять, — сказала Софі. — Річ у тім, що він до смерті боїться Відьми Пустирищ. Вона його прокляла, і це прокляття щойно його наздогнало.
— У такому разі в нього є всі причини боятися, — ледь здригнувшись, сказав король. — Будь ласка, розкажіть мені ще що-небудь про чарівника.
«Ще що-небудь про Хаула? — у розпачі подумала Софі. — Мені ж треба очорнити його ім’я!» Але в голові в неї було так порожньо, що на якусь мить їй здалося, ніби в Хаула зовсім немає недоліків. Яка нісенітниця!
— Що ж, — проговорила вона, — він непостійний, безтурботний, егоїстичний, а також істеричний. Часом я думаю, що коли в нього самого все гаразд, то його ніхто не обходить, — і тут раптом я дізнаюся, що до декого він надзвичайно добрий. Тоді я починаю думати, що він добрий тільки тоді, коли йому це вигідно, — і тут виявляється, що він майже не бере грошей з бідняків. Не знаю, Ваша Величносте. Він дуже непростий чарівник. І дуже заплутаний.
— У мене склалося враження, — сказав король, — що Хаул — безпринципний слизький тип із добре підвішеним язиком і світлою головою. Ви згодні?
— Як ви це точно підмітили! — Софі раптом відчула абсолютно щире захоплення. — Ви ще тільки забули сказати, який він пустий і легковажний…
Вона з підозрою глянула на короля понад ярдами килима. Щось він несподівано легко згодився допомогти їй очорнювати ім’я Хаула.
Король посміхався. Це була трохи невпевнена посмішка, яка личила радше тій людині, якою він був, аніж тому королю, яким він мав би бути.
— Дякую, пані Пендрагон, — сказав король. — Ваша відвертість зняла з моєї душі важкий тягар. Чарівник надто легко погодився вирушити на пошуки мого брата, тож я вже було вирішив, що помилився і звернувся не до того, до кого мав би звернутися. Я боявся, що він може виявитися або з тих, хто не може встояти перед можливістю похизуватися, або з тих, хто готовий на все заради грошей. Але ви переконали мене, що Хаул — саме той, хто мені потрібен.
— Прокляття! — вигукнула Софі. — Він же послав мене сюди пояснити, що все зовсім навпаки!
— От ви і пояснили, — король підштовхнув своє крісло на дюйм ближче до Софі. — А тепер дозвольте мені бути настільки ж відвертим, — вів далі він. — Пані Пендрагон, мені конче необхідно повернути брата. І не тільки тому, що я люблю його і шкодую з приводу тої нашої сварки. І річ навіть не в тому, що деякі люди пошепки натякають, начебто я сам його позбувся, — хоч для кожного, хто нас бодай трохи знає, це було б цілковитою нісенітницею. Ні, пані Пендрагон. Річ у тому, що мій брат Джастін — блискучий полководець, а оскільки Верхня Норландія і Чужокрайнія ось-ось оголосять нам війну, мені без нього не обійтися. Розумієте, Відьма ж і мені погрожувала. А оскільки всі джерела одностайні в тому, що Джастін вирушив саме на Пустирища, я впевнений: Відьмі йшлося про те, щоб залишити мене без Джастіна саме тоді, коли він мені найбільше потрібний. Гадаю, чарівника Салімана вона захопила суто як приманку для Джастіна. Отже, якщо я хочу повернути брата, мені потрібний дуже розумний і не надто перебірливий у засобах маг.
— Хаул просто втече, — попередила короля Софі.
— Ні, — заперечив король. — Не думаю. Мене в цьому переконує якраз те, що він прислав вас сюди. Адже цим він дає мені зрозуміти: він настільки боягузливий, що навіть моя думка про нього його не турбує. Пані Пендрагон, хіба це не так?
Софі кивнула. Якби ж то вона пам’ятала всі Хаулові витончені умовиводи! Хоч сама вона їх не розуміла, король би, мабуть, зрозумів.
— Це вчинок далеко не пустої людини, — сказав король. — На таке може зважитися тільки той, для кого це крайній засіб, а отже, чарівник Хаул зробить усе, чого я від нього хочу, якщо я дам йому зрозуміти, що його крайній засіб не спрацював.