— Відчепис-с-с-сь! Якраз тебе тільки не вистачало! — нявкнув він.
Пес відскочив з присоромленим виглядом.
Майкл зацокав копитами до дверей.
— Хаул! — зрадів він.
Кіт зіщулився до розмірів кошеняти. Видно було, що йому дуже себе шкода.
— Ви так смішно виглядаєте! — сказав він. — Відчиняйте-но швидше двері. Я падаю з ніг.
Софі відчинила двері, і кіт заповз усередину. Там він відразу ж підповз до вогнища, де Кальцифер мерехтів ледь помітним блакитним пломінцем, і з певним зусиллям підняв передні лапи і сперся на крісло. Тоді він повільно перетворився на скособоченого і зігнутого у дві погибелі Хаула.
— Ви вбили Відьму? — нетерпляче поцікавився Майкл, скинувши плащ і також ставши самим собою.
— Ні, — відповів Хаул.
Він розкинувся у кріслі і потягнувся. Було видно, що він справді страшенно втомлений.
— До застуди мені ще тільки цього бракувало! — прохрипів він. — Софі, благаю, зніміть із себе цю жахливу руду бороду і розшукайте в шафі плящинку бренді — якщо тільки, звичайно, ви не випили його або не перетворили на скипидар.
Софі зняла плащ і вийняла з шафки пляшку бренді та келишок. Хаул випив усе до дна, так ніби це була звичайна вода.
Потім він знову наповнив келишок, одначе пити не став, а обережно вилив бренді на Кальцифера. Кальцифер спалахнув, засичав і, здається, ожив.
Тоді Хаул наповнив келишок втретє і відкинувся в кріслі, час від часу присьорбуючи бренді зовсім малесенькими ковтками.
— Ну що ви на мене так дивитеся? — поцікавився він. — Не знаю я, хто переміг. До Відьми я так легко не доберуся. Вона в усьому покладається на свого вогненного демона, а сама ховається за його спиною. Але мені здається, що ми все-таки трохи її провчили, правда, Кальцифере?
— Її демон неймовірно старий, — ледь чутно протріскотів з-під полін Кальцифер. — Я сильніший, але він знає такі речі, до яких я би зроду не додумався. Вона тримає його при собі не одну сотню років! І тому мене він ледве не доконав!
Демон засичав, а потім просунувся між полінами і буркнув:
— Міг би і попередити!
— Я ж тебе якраз і попередив, старий! — втомлено озвався Хаул. — Ти знаєш усе, що знаю я!
Отож поки Майкл нарізав хліб і ковбасу на вечерю, Хаул напівлежав у кріслі, попиваючи бренді. Їжа підбадьорила всіх, крім хіба що людини-пса, явно розчарованого, що Хаул, попри все, таки повернувся живим. Кальцифер знову загорівся яскравим полум’ям і знову став схожий на колишнього блакитного себе.
— Так не годиться! — сказав раптом Хаул, підіймаючись на ноги. — Подумай гарненько, Майкле! Відьма знає, що ми в Портхавені. Тепер нам доведеться перенести не тільки Мандрівний Замок, і не тільки кінгсберійський вхід. Я муситиму перетягнути Кальцифера в той будиночок, котрий продається на додачу до тієї капелюшної крамниці.
— Мене?! — сухо спалахнув Кальцифер. Від страху він зробився насичено-синім.
— Гар-р-р-разд, — поволі проговорив Хаул. — Тоді вибирай між Маркет-Чиппінгом і Відьмою. Не хочеш — не переїжджай, але тоді розбирайся з нею сам.
— Прокляття! — заскиглив Кальцифер і пірнув на самісіньке дно вогнища.
Розділ сімнадцятий,
у якому Мандрівний Замок переїжджає
Він узявся за справу так завзято, ніби напередодні тиждень відпочивав. Якби Софі буквально щойно на власні очі не побачила страхітливого магічного двобою, вона ні за що не повірила б, що Хаул витримав таке випробування.
Хаул з Майклом гасали по Мандрівному Замку, перегукуючись і сповіщаючи один одному результати якихось вимірювань та креслячи крейдою і вугіллям таємничі знаки на стінах у тих місцях, куди ще до того були прикручені металеві скоби. Судячи з усього, їм треба було поставити такі позначки в геть усіх кутках, у тому числі й у дворі. Закуточок Софі під сходами і хитромудра виїмка в стелі над ванною завдали їм чи не найбільше клопоту. Софі та людину-пса раз у раз переставляли з місця на місце або відштовхували набік, а пізніше і зовсім приперли до стінки, щоби Майкл мав достатньо місця, аби намалювати на підлозі пентаграму, вписану в коло.
Зробивши це, Майкл підвівся і обтріпав крейду з колін, але тут раптом в кімнату ввірвався Хаул; на його чорному костюмі біліли плями вапна. Софі і людину-пса знову приперли до стінки, і тепер уже Хаул став повзати по підлозі, малюючи якісь значки всередині та зовні пентаграми. Софі з людиною-псом повсідалися на сходах. Людину-пса лихоманило. Така магія йому явно не подобалася.