— Маскуватися? — заволала Софі.
Хаул розсміявся їй в лице.
— Ну авжеж, бо ви самі його накладаєте, — повідомив він. — Ну й дивна у вас сімейка! Може, вас теж насправді звати Летті?
Для Софі це було занадто. Саме в цей момент у кімнату тривожно прокрався Персіваль з наполовину повним відром гербіциду в руці. Софі впустила свою поливалку, забрала в Персіваля відро і жбурнула ним у Хаула. Хаул пригнувся. Майкл ухилився. Гербіцид спалахнув завісою шиплячого зеленого полум’я від підлоги до стелі. Відро гримнулося у раковину, і всі квіти, які залишалися там, тут же загинули.
— Ого! — зауважив Кальцифер з-під полін. — Оце сильно.
Хаул обережно витягнув череп з-під паруючих бурих решток квітів і обтер його рукавом.
— Авжеж сильно, — сказав він. — Софі ніколи нічого не робить наполовину.
Витертий череп засяяв білизною, а на чорному рукаві з’явилася вицвіла блакитно-срібна пляма. Хаул поклав череп на стіл і з жалем оглянув рукав.
Софі вже майже зовсім наважилася прямо зараз піти із замку, вийти на алею і далі, чимдалі звідси. Але там було Опудало. Тоді Софі пошкутильгала до крісла, сіла в нього і віддалася настроєві глибокої образи. «Більше взагалі ні з ким із них не буду говорити», — думала вона.
— Софі, — озвався Хаул, — я старався як міг. Хіба ви не помітили, що останнім часом вас уже не так болять кістки? Чи вам подобалося, коли вони боліли?
Софі не відповіла. Тоді Хаул махнув на неї рукою і повернувся до Персіваля:
— Радий бачити, що ви щось таки та й маєте в голові. Я непокоївся за вас.
— Насправді я не так і багато пам’ятаю, — сказав Персіваль. Але він більше не поводився як недоумок. Він узяв гітару і настроїв її. За кілька секунд гітара зазвучала значно краще.
— Ось і відкрилася моя печаль, — жалібно сказав Хаул. — Бо хоч я й народився в Уельсі, але мені ведмідь на вухо наступив. Ви розповіли Софі все? Чи ви все-таки знаєте, що хотіла дізнатися Відьма?
— Вона хотіла дізнатися про Уельс, — відповів Персіваль.
— Я так і думав, — стримано сказав Хаул. — Ну, добре.
Він пішов у ванну і просидів там дві години.
Весь цей час Персіваль грав на гітарі різні мелодійки — усі в повільній, замисленій манері, ніби навчаючись, а Майкл повзав по підлозі з паруючою ганчіркою, намагаючись позбутися слідів гербіциду.
Софі сиділа в кріслі і не озвалася ні словом.
Кальцифер раз у раз вискакував, зиркав на неї і ховався назад під поліна.
Хаул вийшов з ванної в костюмі, що блищав чорнотою, з волоссям, що блищало білизною, і в хмарі пари, що пахла тирличем.
— Я можу повернутися пізно, — попередив він Майкла. — Опівночі настає день Середини літа, тож Відьма може спробувати якихось штучок. Тому тримай оборону напоготові і, будь ласка, пам’ятай, що я тобі сказав.
— Добре, — кивнув Майкл, викидаючи в раковину паруючі рештки ганчірки.
Хаул повернувся до Персіваля:
— Думаю, що знаю, що з вами сталося. Розсортувати вас буде нелегкою роботою, але завтра я спробую, після того, як повернуся.
Хаул підійшов до дверей, але зупинився, тримаючись за клямку.
— Софі, ви далі зі мною не розмовляєте? — сумовито запитав він.
Софі знала, що Хаул може нити і в раю, якщо йому це буде вигідно. До того ж він тільки що скористався нею, щоб витягти з Персіваля інформацію.
— Ні! — гиркнула вона.
Хаул зітхнув і вийшов. Софі підвела погляд і побачила, що ручка повернута вниз чорним. «Вирішено! — подумала вона. — Ну і що з того, що завтра день Середини літа! Я йду».
Розділ двадцятий,
у якому Софі весь час щось перешкоджає піти з Мандрівного Замку
Настав ранок дня Середини літа. Майже тієї ж миті Хаул ввалився у двері з таким грюкотом, що Софі аж підскочила у своєму закутку, переконана, що Відьма женеться за ним по п’ятах.
— Ось так вони про мене дбають — завжди без мене в ігри грають! — проревів Хаул.
Софі зрозуміла, що він намагається наспівати Кальциферову пісеньку про горщечки, і знову лягла, а тимчасом Хаул перечепився об стілець і при цьому так копнув табурет, що той полетів через усю кімнату. Тоді Хаул спробував піднятися нагору — спочатку через комору, а пізніше і через двір. Це його явно трохи спантеличило. Однак врешті-решт він знайшов сходи — всі, крім нижньої сходинки, — і впав на них лицем. Весь замок струснувся.