Выбрать главу

Брешеш, людоморе,

За святую правду-волю

Розбійник не стане,

Не розкує закований

У ваші кайдани

Народ темний…

Так ось, командир цього 56-тисячного корпусу пише: «ОУНовцы досаждали и фашистам, и красным, не зря сам Бандера сидел в это время в гитлеровской тюрьме, а после войны его найдет в Мюнхене с помощью своего агента Сталин». [18]

Напевне, вже генералу-каґебісту Рясному Ви повинні повірити, чи й це для Вас не аргумент?

Справедлива справа не потребує підлих методів, натомість московська загарбницька політика ніколи не обходилася без них.

СТРІЛЯЛИ В СПИНУ

Думаю, що Ви вже знаєте, що так звану робітничо-селянську революцію в Російській імперії зробили не робітники й селяни, а їхніми руками — міжнародні авантюристи. Російський письменник Олексій Виноградов пише: «Рабоче-крестьянская революция имела вполне буржуазных спонсоров и вдохновителей как внутри страны, так и за рубежом». [19]

Головною психологічною пружиною, яка штовхала цих людей до дії, була жадоба влади. Для досягнення все більшої й більшої влади вони використовували все, і не було в їхніх душах нічого святого, що вони не віддали б в обмін за просування владною драбиною. Ось приклад: Троцький і Ленін були не просто революціонерами одного спрямування, вони любилися, проте задля влади Троцький організовує замах на Леніна. Коли цей замах не вдається, він б'є його вдруге, вже насмерть. (Зауважмо: і перший, і другий раз по-зрадницьки — у спину). У названій книзі Виноградова X. Раковський пише: «Троцкий организовал при помощи связей покушение Каплан на Ленина». [20] І далі: «Гражданская война укрепляет позиции Троцкого для наследования Ленину. Так оно и было, вне сомнения. Старому революционеру можно было уже умереть, будучи прославленным. Если он остался в живых после Каплан, то он не вышел живым после тайного процесса для насильственного прекращения, его жизни, которому он был подвергнут». [21] Ось вона, більшовицька мораль!

Ви пишете: «Это им, моим соотечественникам, стреляли в спину ОУНовцы».

Наші повстанці в спину не стріляли. Вони стріляли так, як стріляють у бою. У спину стріляли ваші люди, якщо їх можна назвати людьми. Ви — генерал, і далебі, знаєте наказ № 227 про заснування «заградотрядов». Вони були створені для того, щоб стріляти в спину фронтовикам! І ваші в спину розстрілювали не просто окремих солдат, а цілі батальйони!!!

І не може бути, щоб Ви цього не знали. А якщо знаєте, то замовчуєте, знову лукавлячи. Про це свідчить Ваш колишній начальник — Головний маршал авіації Голованов: «Жуков расстреливал целые отступавшие наши батальоны. Он, как Ворошилов, не бегал с пистолетом в руке, не водил сам бойцов в атаку, а поставил пулеметный заслон — и по отступавшим, по своим». [22]

А, може, не знаєте, що Щорса чекіст Танхіль-Танхілевич з браунінга за наказом з Москви застрілив ззаду в потилицю (коли Москва відчула, що Щорс почав хилитися в український бік)? Може, Ви не знаєте, що чекісти отруїли Боженка з тієї ж причини? Хіба отруєння — не постріл у спину? То може з новітньою історією Ви краще знайомі й знаєте, що комісара ковпаківського партизанського загону Руднєва чекісти в спину вбили за його намір домовитися з УПА про спільну боротьбу супроти фашистів? Вам, безумовно, відомо, що комуністична влада підло, по-злодійському вбила багатьох лідерів українського національно-визвольного руху, серед них Симона Петлюру, Євгена Коновальця, Лева Ребета, Степана Бандеру…

А може Вам не відомі одкровення кремлівського професійного вбивці в генеральських погонах Павла Судоплатова, який очолював відділ з організації таємних вбивств здійснюючи більшість цих душогубств, і згодом випустив, про це книгу «Спецоперация: Лубянка и Кремль» (Москва, 1997 р.)?! Факти ці шокували весь цивілізований світ. То чому ж підлі методи ваших вбивць Ви приписуєте нашим самовідданим борцям за волю України?

ВІЙСЬКОВА СТРАТЕГІЯ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

Ви служили імперській Росії, для Вас вона — авторитет, і тому покажу її суть, насамперед, устами самих же росіян.

вернуться

[18] Чуев Ф. Солдаты империи. — Москва: Ковчег, 1998. — С. 175, 184.

вернуться

[19] Виноградов А. Тайные битвы XX столетия. — Москва: ОЛМА-Пресс, 1999. — С.14.

вернуться

[20] Виноградов А. Тайные битвы XX столетия. — Москва: ОЛМА-Пресс, 1999. — С. 448.

вернуться

[21] Виноградов А. Тайные битвы XX столетия. — Москва: ОЛМА-Пресс, 1999. — С. 450.

вернуться

[22] Чуев Ф. Солдаты империи. — Москва: Ковчег, 1998. — С. 314.