– Бомбу, – підтвердила Льюїс. – Ти хімік. Ти можеш зробити бомбу з того, що є на борту?
– Ja, – сказав Фоґель. – Ми маємо займисті матеріали й чистий кисень.
– Звучить непогано, – сказала Льюїс.
– Звісно, збирати вибуховий пристрій на борту космічного корабля небезпечно, – відзначив Фоґель.
– То зроби маленький, – сказала Льюїс. – Нам лиш треба пробити невеликий отвір у зовнішніх дверях шлюзу. Будь-якого розміру. Якщо вибухом винесе двері, то пусте. Якщо не винесе, то повітря виходитиме повільніше, але довше. Зміна імпульсу буде однакова, тож ми отримаємо потрібне прискорення.
– Герметизуємо шлюз №2, – доповів Фоґель. – Як ми активуємо бомбу?
– Йогансен? – сказала Льюїс.
– Ну… – сказала Йогансен. Вона підняла свою гарнітуру і швидко вдягла її. – Фоґелю, ти зможеш провести всередині дроти?
– Ja, – сказав Фоґель. – Я візьму корок з маленькими отворами для дротів. на міцність корку вони не вплинуть.
– Можна провести дріт до панелі освітлення №41, – сказала Йогансен. – Вона недалеко від шлюзу, і я можу вмикати й вимикати її звідси.
– От вам і дистанційний детонатор, – сказала Льюїс. – Йогансен, підготуй панель освітлення. Фоґелю, повертайся сюди й зроби бомбу. Мартінезе, піди закрий і замкни двері до реакторного відсіку.
– Так, командире, – сказала Йогансен, відштовхнувшись від свого крісла в бік коридору.
– Командире, – сказав Мартінез, зупинившись у дверях. – Може, принести сюди наші скафандри?
– Немає сенсу, – сказала Льюїс. – Якщо двері на містку не витримають, нас висмокче назовні майже зі швидкістю звуку. Ми перетворимося на желе як у скафандрах, так і без них.
– Гей, Мартінезе, – сказав по радіо Бек. – Ти можеш кудись перенести моїх мишей? Вони в біолабораторії. Це всього одна клітка.
– Прийнято, Беку, – сказав Мартінез. – Перенесу їх до реакторного відсіку.
– Ти вже всередині, Фоґелю? – спитала Льюїс.
– Саме заходжу, командире.
– Беку, – сказала Льюїс у мікрофон. – Ти теж повернись усередину, але не знімай скафандр.
– Гаразд, – сказав Бек. – А навіщо?
– Ми буквально підірвемо одні з дверей шлюзу, – пояснила Льюїс. – Я б радше воліла знищити внутрішні, щоб зберегти наші гладенькі аеродинамічні форми.
– Логічно, – відповів Бек, запливаючи всередину корабля.
– Але є проблема, – сказала Льюїс. – Я хочу, щоб зовнішні двері були закріплені в повністю відкритому положенні механічним фіксатором, щоб їх не пошкодило під час розгерметизації.
– Для цього хтось має піти до того шлюзу, – сказав Бек. – А внутрішні двері не відкриються, поки відкриті зовнішні.
– Правильно, – сказала Льюїс. – Тож я хочу, щоб ти повернувся всередину, розгерметизував ВШ, і відкрив зовнішні двері. Тоді ти муситимеш переповзти обшивкою корабля і повернутися всередину через шлюз №2.
– Прийнято, командире, – сказав Бек. – По всьому корпусу розкидані точки для кріплення. Я кріпитиму до них линву, як справжній альпініст.
– Берися до роботи, – сказала Льюїс. – А ти, Фоґелю, маєш мало часу. Тобі треба зробити бомбу, встановити її, повернутися до шлюзу №2, одягтися, розгерметизувати шлюз і відкрити зовнішні двері, щоби Бек міг повернутися всередину.
– Він вже знімає скафандр і не може відповісти, – доповів Бек. – Але він чув наказ.
– Вотні, як почуваєшся? – почувся голос Льюїс у його вусі.
– Поки що непогано, командире, – відповів Вотні. – Ти казала про якийсь план?
– Підтверджую, – сказала вона. – Ми скинемо атмосферу, щоб отримати тягу.
– Як?
– Підірвемо ВШ.
– Що?! – сказав Вотні. – Як?!
– Фоґель збере бомбу.
– Я знав, що той дядько – скажений учений, – мовив Вотні. – Але мені здається, що краще б ми прийняли мою ідею з Залізною Людиною.
– Це надто ризиковано, і ти знаєш це, – відповіла вона.
– Річ у тім, – сказав Вотні, – що я егоїст. Я хочу, щоб удома висіли меморіальні знаки лише на мою честь. не хочу, щоб ви, невдахи, отримали бодай один. Я не можу дозволити вам підірвати ВШ, народ.
– Ой, – сказала Льюїс. – Ну коли ти не дозволиш, то… Стривай-но… хвилиночку… Я тут дивлюся на свої нашивки на рукаві, і вони говорять мені, що командир тут я. Сиди рівненько. Ми прийдемо по тебе.
– Розумна яка.
•••
Бувши хіміком, Фоґель знав, як зробити бомбу. По правді, більша частина його підготовки була присвячена тому, щоб не зробити її випадково.
На борту корабля було небагато займистих речовин через фатальні наслідки пожежі. Але їжа за своєю природою містила горючі вуглеводні. не маючи часу сісти й порахувати, Фоґель прикинув приблизно.
Цукор містить 4000 харчових калорій на кілограм. Одна харчова калорія дорівнює 4184 Джоулям. в невагомості цукор плаватиме в повітрі, і його кришталики розділяться, даючи максимальну площу поверхні. у чистому кисні з кожного кілограма цукру вивільниться 16,7 мільйонів Джоулів, що матимуть вибухову силу восьми динамітних шашок. Така природа горіння в чистому кисні.
Фоґель обережно відміряв цукор. Він насипав його в лабораторну склянку з товстого скла, найміцнішу посудину, яку мав під рукою. Її міцність була такою ж важливою, як і вибухова речовина. з крихкої посудини вийшла би просто куля вогню, що мала б небагато ударної сили. Міцна ж оболонка утримувала б внутрішній тиск, поки він не набрав би повного руйнівного потенціалу.
Він швидко висвердлив отвір в корку склянки, а тоді оголив відрізок дроту і пропустив його крізь дірку.
– Sehr gefährlich, – бурмотів він, наливаючи в мензурку рідкого кисню з корабельних запасів. Тоді він швидко вкрутив корок на місце. Всього за кілька хвилин він зібрав примітивну бомбу.
– Sehr, sehr, gefährlich.
Він виплив з лабораторії й попрямував до носу корабля.
•••
Йогансен готувала панель освітлення, коли проплив поруч Бек, що прямував до ВШ.
Вона вхопила його за руку.
– Будь обережним, коли перебиратимешся до шлюзу.
Він розвернувся, щоб стати лице в лице.
– Будь обережною, коли закладатимеш бомбу.
Вона поцілувала його шолом, а тоді відвернула очі, зніяковівши.
– Вийшло по-дурному. не кажи нікому, що я це зробила.
– А ти нікому не кажи, що мені сподобалося, – посміхнувся Бек.
Він увійшов до шлюзу й замкнув за собою внутрішні двері. Скинувши тиск, він розкрив зовнішні двері й підпер їх. Тоді він ухопився за ручку на корпусі й витяг себе назовні.
Йогансен дивилася на нього, поки він не зник з очей, а тоді повернулася до панелі освітлення. Вона вже знеструмила її зі свого робочого місця. Витягши назовні відрізок дроту, вона оголила кінці і вовтузилася з обмоткою, поки не прийшов Фоґель.
Він з’явився за хвилину, обережно пливучи коридором і тримаючи бомбу двома руками.
– Для запалу я використав один дріт, – почав пояснювати він. – не хотів ризикувати з двома дротами й іскрою. Це було б надто небезпечно для нас, якби накопичився статичний заряд, поки ми б її встановлювали.
– То як ми її підірвемо? – спитала Йогансен.
– Дріт мусить сильно нагрітися. Якщо його пустити через нього коротке замикання, цього вистачить.
– Доведеться надурити запобіжник, – сказала Йогансен, – але це легко.
Вона притягла дроти освітлення й бомби разом і з’єднала їх.
– Перепрошую, – сказав Фоґель. – Я мушу повернутися до шлюзу №2, щоб впустити доктора Бека назад.
– Угу, – сказала Йогансен.
•••
Мартінез повернувся на місток.
– Я мав кілька хвилин, тож пробігся контрольним списком перевірки реакторного відсіку перед входом в атмосферу. Усе готове до прискорення, відсік ізольовано.
– Добре придумав, – сказала Льюїс. – Готуй корекцію положення корабля.
– Зрозумів, командире, – сказав Мартінез, підпливаючи до свого місця.