- Все ще не бачу проблеми, - сказала Енні.
- Світло, - сказав Рандал. - У зоні бурі загальна кількість світла, що досягає поверхні, є дуже низькою. Зараз це 20% від норми. А ровер Уотні отримує електрику від сонячних панелей.
- Лайно, - сказав Мітч, потираючи повіки. - І ми не можемо попередити його.
- Отже він отримуватиме менше енергії, - сказала Енні. - Він не може просто довше заряджатись ?
- Його нинішній план уже примушує його до заряджання впродовж усього дня, - пояснив Венкат. - При 20% від звичайного денного світла йому знадобиться вп’ятеро більше часу, щоб отримати ту ж кількість енергії. Це перетворить його 45-тисолову мандрівку на 225-тисолову. Він спізниться до прольоту Гермеса.
- Гермес не може почекати на нього? - спитала Енні.
- Це проліт проз, - сказав Венкат. - Гермес не вийде на марсіянську орбіту. Якщо вони це зроблять, то не зможуть повернутись назад. Їм потрібен їхній погін для зворотного шляху.
Після кількох секунд мовчанки Теді сказав:
- Ми можемо лише сподіватись, що він знайде спосіб подолати це. Ми можемо слідкувати за його поступом…
- Ні, не можемо, - перервала його Майнді.
- Не можемо? - сказав Теді.
Вона заперечно похитала головою.
- Супутники не можуть дивитись крізь пил. Як тільки він увійде у зону охоплення бурею, ми не зможемо бачити що-небудь поки він не вийде на іншому боці.
- Що ж… - сказав Теді. - Лайно!
Перш ніж я ризикну своїм життям у цій таратайці, я маю випробувати її.
І не маленькими перевірками, які я робив донедавна. Звісно, я перевірив виробництво енергії, життєзабезпечення, причепову бульбашку та спальню. Але я повинен перевірити усі частини у спільній дії.
Я усе завантажу для довгої поїздки й кермуватиму колами. Я не буду навіть далі ніж за 500 м від Габа, тому не страшно, якщо станеться якась халепа.
Сьогодні я присвятив день завантаженню ровера та причепа для випробування. Я хочу, щоб вага пасувала тій, яка буде у справжній подорожі. А ще, якщо вантаж має можливість соватись по приміщенню та ламати речі довкола, я хочу знати про це зараз. Я зробив поступку перед здоровим глуздом: лишив більшу частину води у Габі. Я завантажив 20 л - достатньо для випробовування, але не більше. Існує купа можливостей втратити тиск у цій механічній гидоті, що я створив, і я не хочу, щоб уся моя вода википіла, якщо таке станеться.
У справжній подорожі я матиму 620 л води. Різницю ваги я компенсував завантаженням 600 кг каміння разом з іншими запасами.
Десь на Землі університети та уряди готові платити мільйони за камені з Марсу, я використовую їх як баласт.
Цієї ночі я зроблю ще одне маленьке випробування.Я переконався, що батареї справні та повні, відтак від’єднав ровер і причеп від електрики Габа. Я спатиму у Габі, але я лишив увімкненою систему життезабезпечення ровера. Усі ніч вона слідкуватиме за повітрям, а завтра я гляну скільки енергії вона спожила. Я дивився за споживанням енергії коли вона була під’єднана до Габа, і тоді не було ніяких несподіванок. Але цього разу це буде справжній доказ. Я називаю це “Випробування вийнятої вилки”.
Мабуть це не найкраща назва. (прим.п., “Випробування вийнятої вилки” чи “безмережевий тест” - "plugs-out" test - таке випробування проводили 27 січня 1967 р. на кораблі Аполлон 1, під час чого сталася пожежа, загинули три американські астронавти)
Команда Гермесу зібралася у Реку.
- Пройдімо швидко по статусу, - сказала Ллюїс. - Ми усі відстали від наших наукових розкладів. Фоґеле, ти перший.
- Я полагодив зіпсований кабель на ЕПЗПІ 4, - відзвітував Фоґель. - Це був наш останній великокаліберний кабель. Якщо станеться ще одна така проблема, нам доведеться пустити струм лініями меншого калібру. Також падає вихід енергії з реактора. (прим.п., ЕПЗПІ, Електромагнітний прискорювач із змінним питомим імпульсом (англ. Variable Specific Impulse Magnetoplasma Rocket; VASIMR) — електромагнітний плазмовий прискорювач, призначений для реактивного прискорення космічного апарату)
- Джогансен, - сказала Ллюїс. - Що відбувається з реактором?
- Довелось зменшити його потужність, - сказала Джогансен. - Через лопаті охолодження. Вони не розсіюють тепло, як раніше. Вони окиснюються.
- Як це можливо? - спитала ллюїм. - Вони ж ззовні корабля. Там немає нічого, з чим вони можуть реагувати.
- Гадаю, вони натрапляють на пил чи малі витоки повітря з самого Гермесу. Хай там як, а вони точно окиснюються. Оксиди заповнюють мікро-сітку, і цу зменшує площу поверхні. Менша площа поверхні означає менше розсіювання тепла. Тому я обмежила реактор на стільки, щоб не набували додатного нагрівання.