- Є шанси полагодити охолоджувальні лопаті?
- Це мікроскопічний рівень, - сказала Джогансен. - Для цього потрібна лабораторі. Звичайно лопаті замінюють після кожної місії.
- Ми зможемо зберігати потужність двигуна впродовж решти місії?
- Так, якщо рівень оксидації не зросте.
- Гаразд, приглядай за цим. Беку, як там життєзабезпечення?
- Кульгає, - сказав Бек. - Ми пробули у космосі набагато довше ніж було заплановано. Багато фільтрів звичайно міняють після кожної місії. Я вигадав спосіб чистити їх використовуючи хімічну ванну, яку я зробив у лабораторії, але вона з’їдає самі фільтри. Поки що усе добре, але ніхто не знає, що зламається наступним.
- Ми знали, що так буде, - сказала Ллюїс. - Цей корабель спроектовано для місії на 396 днів, а ми мусимо зробити так, щоб він витримав 898 днів. У нас є усе НАСА для допомоги, коли щось ламається. Ми лише повинні зберігати контроль над ситуацією. Мартінезе, що сталось із твоєю каютою?
Мартінез насупив брови.
- Все намагається запекти мене. Керування кліматом просто не може впоратись з цим. Гадаю, це труби у стінах, котрими тече охолоджувальна рідина. Я не можу дістатись до них, бо вони вбудовані у корпус. Ми можемо використовувати мою кімнату для зберігання не чутливих до температури речей, але це мабуть все.
- Значить ти переселився у каюту Марка?
- Вона поряд з моєю, - відповів він. - У неї та ж вада.
- Де ж ти спиш нині?
- У Повітряному шлюзі 2. Це єдине місце, де люди не спотикатимуться через мене.
- Так не годиться, - сказала Ллюїс, хитаючи головою. - Якщо зіпсується ущільнення, ти помреш.
- Я не можу знайти іншого місця для сну, - сказав він. - Корабель доволі тісний, і якщо я спатиму у коридорі, то опинюсь у всіх на дорозі.
- Добре, відтепер спи у кімнаті Бека. Бек може спати з Джогансен.
Джоансен зашарілася й знічено втупилася долі.
- Отже… - сказав Бек, - ти про це знаєш?
- А ви думали, що ні? - сказала Ллюїс. - Це маленький корабель.
- Ви не розлючені?
- Якби це була звичайна місія, так і було б, - сказала Ллюїс. - Але ми вже далеко за межами інструкцій. Просто не дозволяй цьому заважати тобі виконувати твої обов’язки, і я буду задоволена.
- Клуб “Задоволення на висоті мільйон миль”, - сказав Мартінез. - Чудово!
Джогансен побуряковіла й заховала обличчя у своїх долонях.
Я стаю знавцем у цьому. Може коли усе це скінчиться, я стану випробовувачем марсіянських роверів.
Усе пройшло вдало. Я витратив п’ять днів на кермування колами, у середньому 93 км на Сол. Це трохи ліпше ніж я очікував. Місцевість тут пласка й горизонтальна, тому це мабуть найсприятливіші умови. Щойно я попрямую схилами та довкола валунів, усе і близько не буде так добре.
Спальня - неймовірна! Велика, простора й зручна. Першої ночі я натрапив на невеличку проблему з температурою - було до біса холодно. Ровера та причеп добре керують власними температурами, але на спальню їх не вистачає.
Історія мого життя.
У ровера є маленький електронагрівач, котрий виганяє повітря маленьким вентилятором. Я його не використовую, бо РІТЕГ виробляє достатньо для мене тепла. Я зняв вентилятор та під’єднав його до електродротів біля повітряного шлюзу. Коли я це зробив, потрібно було лише спрямувати його на спальню.
Це грубе розв’язання проблеми, але воно подіяло. Завдяки РІТЕГУ у мене достатньо тепла. Мені лише потрібно рівномірно розподілити його. Вперше ентропія була на моєму боці.
Виявилось, що сира картопля огидна. У Габі я готую картоплю у маленькій мікрохвильовці. У ровері нічого такого немає. Я звісно можу принести у ровер мікрохвильовку з Габа й під’єднати її до мережі, але електрика, яка потрібна для приготування десяти бульб на день, зменшить відстань, яку я зможу подолати.
Я швидко призвичаївся до умов. Насправді це було нав’язливо-звично. Я робив це впродовж 22 нужденних днів подорожі до Патфайндера. Але цього разу я мав спальню, і це створило велику різницю. Замість того, щоб бути замкненим у ровері, я маю свій особистий маленький Габ.
Розклад такий, який ви б могли очікувати. Після пробудження я їм картоплину на сніданок. Відтак я здуваю спальню зсередини. Це трохи заковириста справа, але я навчився як це робити.
Спочатку я надягаю ПЧД скафандр. Відтак зачиняю внутрішні двері шлюзу, лишаючи зовнішні двері (до яких причеплена спальня) відчиненими. Так я ізолюю спальну разом з собою в ній від решти ровера. Потім я наказую шлюзу знижувати тиск. Він гадає, що просто помпує повітря із малого простору, але насправді із усієї спальні.