Коли тиск зникає, я затягую полотно всередину та згортаю його. Відтак відчепляю його від зовнішнього люку й зачиняю зовнішні двері. Це найбільш сутужна частина. Мені доводиться вміщатись у шлюзі разом з усією згорнутою спальнею, поки відновлюється тиск. Як тільки тиск відновлено, я відчиняю внутрішні двері і як можу падаю всередину рвоера. Відтак я прибираю спальню та йду назад у повітряний шлюз для нормального виходу на Марс.
Це складний процес, але так я можу від’єднувати спальню не скидаючи тиск у самому ровері. Пам’ятайте, у ровері перебувають усі мої речі, котрі не люблять вакуум.
Наступний крок - це зібрати сонячні стільники, які я порозкладав минулого дня, та скиртувати їх на ровер та причеп. Відтак я роблю швидку перевірку причепа. Я зоходжу у нього через його повітряний шлюз і просто хутко оглядаю усе обладнання. Я навіть не скидаю з себе ПЧД скафандр. Я просто хочу бути певним, що немає очевидних ґанджів.
Потім повертаюсь у ровер. Коли зайшов, знімаю скафандр й починаю їхати. Я їду майже 4 години, поки не закінчується заряд.
Зупинившись, знову надягаю скафандр й виходжу на Марс.Розкладаю сонячні панелі - починається заряджання батарей.
Відтак я розкладаю спальню. Фактично це зворотна послідовність дій, з якою я збирав її. Врешті шлюх її надуває. Таким робом, спальня - це просто продовження повітряного шлюзу.
Хоч це й можливо, я не надуваю спальню швидко. Я зробив те випробування, бо хотів з’ясувати, де вона протікає. Але це не дуже добра ідея. Швидке надування піддає її великому напруженню й тискові. Колись вона так порветься. Мені зовсім не сподобався той випадок, коли Габ запустив мене як гарматне ядро. Я не прагну повторити це.
Коли спальня знову встановлена, я можу зняти скафандр і відпочивати решту дня. Більшу частину часу я дивлюсь лайняні телесеріали 70-х. Більшу частину дня я не відрізняюсь від безробітного.
Я виконував це процес протягом чотирьох Солів, а потім настав час для “Повітряного дня”.
Повітряний день виявився досить схожим на усі інші дні, але без 4-годинного кермування. Розклавши сонячні панелі, я запустив оксигенатор та дав йому випрацювати накопичений СО2 у регуляторі.
Коли це було зроблено, мій перевірочний переїзд був закінчений. Він перетворив увесь СО2 у кисень і витратив на це усю денну енергію.
Випробування успішне. Я буду готовим вчасно.
Сьогодні великий день. Я вирушаю до Скіапареллі.
Ровер та причеп завантажені. Вони були майже повністю завантажені від часу випробувального переїзду. Але тепер у мене на борту ще й вода.
За останні кілька днів я приготував у мікрохвильовці усю картоплю. На це потрібно було багато часу, бо у мікрохвильовку вміщаються лише 4 бульби. Зготовану картоплю я відправив назовні, щоб замерзала. А потім склав у бесаги ровера. Можливо це виглядає як марнування часу, та насправді це дуже важливо. Замість того, щоб харчуватись у мандрівці сирою картоплею, я їстиму приготовану (холодну) картоплю. По-перше, так набагато краще смакує. Але важливіше те, що вона приготована. Коли ви готуєте їжу, білки руйнуються, тому перетравлювати її легше. Я отримаю більше калорій, а я не у тому становищі, щоб недооцінювати їх.
Також я присвятив останні кілька днів на прогін повної діагностики усього. Регулятора, РІТЕГа, ЗоКАРа, батарей, системи життєзабезпечення ровера (на випадок потреби у резервному обладнання), сонячних стільників, комп’ютера ровера, повітряних шлюзів та усього іншого з рухомими частинами чи електронними компонентами. Я навіть перевірив кожен мотор. Разом вісім, по одному на кожне колесо, чотири на ровері, чотири на причепі. Моторі причепа не будуть під’єднані до електрики, але добре мати запасні.
Усе готове для виїзду. Ніяких проблем я не помітив.
Габ став оболонкою колишнього себе. Я поцупив із нього усі критично важливі частини та ще й великий шмат його полотна. Я забрав із бідосі усе, що він міг віддати мені, а він зберігав мені життя протягом півтора кору. Він як Щедре дерево. (прим.п., Щедре дерево - The Giving Tree - дитяча ілюстрована книжка, створена Шелом Сільверстайном. Розказує про любов та самопожертву)
Сьогодні я виконав остаточне вимкнення. Нагрівачів, освітлення, головного комп’ютера і таке інше. Усіх компонентів, яких я не вкрав для подорожі до Скіапареллі.
Я міг лишити їх увімкненими. Все одно це нікому не важливо. Але відповідно до початкової інструкції для Солу 31 (котрий мав стати останнім днем місії на поверхні) потрібно було повністю знеструмити Габ та здути його. НАСА боялось мати великий намет, повний горючого кисню, поряд з МЗЧ у момент його злету, тому вони додати до місії процес вимкнення.