Гадаю, я зробив це з пошани до місії Арес 3, яка могла відбутись. Маленький шматочок Солу 31, якого ніколи не було.
Коли я усе вимкнув, лишилась лише моторошна тиша. Я пробув 449 Солів слухаючи обігрівачі, вентилятори та клапани. Але тепер він був цілковито мовчазним. Це лячна, моторошна тиша, яку важко описати. Я вже бував поза Габом, але завжди у ровері чи скафандрі для ПЧД. Там завжди були звуки якихось механізмів.
Але тепер не було нічого. Я ніколи не усвідомлював, яким украй беззвучним є Марс. Це пустельний світ практично без атмосфери. яка б передавала звук. Я міг чути власне серцебиття.
Менше про те, достатньо пафосної філософії.
Зараз я у ровері. (Це очевидно, зважаючи, що головний комп’ютер вимкнено назавжди.) У мене дві повні батареї, усі системи справні, а у мене попереду 45 Солів кермування.
Скіапареллі або смерть!
Розділ 22
Маурс Валіс! Нарешті я тут!
Насправді це не великий здобуток. Я у дорозі лише 10 Солів. Але це хороша психологічна віха.
Поки що ровер та моя злидарська система життєзабезпечення працюють відмінно. Принаймні так, як варто очікувати від обладнання, яке використовували вдесятеро довше строку їх служби.
Сьогодні мій другий Повітряний день (перший був 5 Солів тому). Коли я складав цей розклад, то думав, що Повітряні дні будуть жахливо нудними. Та тепер я не можу дочекатись їх. Вони для мене як вихідні.
Звичайного дня я прокидаюсь, згортаю спальню, скиртую сонячні стільники, кермую чотири години, розкладаю сонячні стільники, розгортаю спальню, перевіряю усе обладнання (особливо уважно шасі ровера та колеса), відтак роблю звіт для НАСА кодом Морзе, якщо можу знайти неподалік достатньо каменів.
Повітряного дня я прокидаюсь та вмикаю оксигенатор. Сонячні панелі вже розкладені попереднього дня. Усе готове до роботи. Потім я відпочиваю у спальні чи ровері. Я маю увесь день для себе. Спальня дає достатньо місця, щоб я не почувався замкненим, а у комп’ютері достатньо лайняних телеповторів, щоб розважити мене.
Технічно, я досяг Маурс Валіс вчора. Але дізнався про це лише, коли глянув на мапу. Вхід у долину настільки широкий, що я не бачу стін каньйону.
Але тепер я точно у каньйоні. І його видолина рівна й пласка. Саме те, на що я сподівався. Це неймовірно: ця долина не була створена річкою, яка повільно вирізала її. Вона було створена гігантською повінню за один день. Мабуть це було пекельне видовище.
Якось дивно: я вже не у Ацидалійській рівнині. Я пробув там 457 Солів, майже півтора року, і більше ніколи не вернусь туди. Цікаво, чи відчуватиму я колись ностальгію з цього приводу.
Якщо буде це “колись”, я буду радий трохи помучатись через ностальгію. Але нині я просто хочу додому.
- Вітаємо вас знову на Звіті Про Марка Уотні від Сі-Ен-Ен, - сказала Кеті у камеру. - Ми говоримо з нашим частим гостем доктором Венкатом Капуром. Докторе Капур, гадаю, всіх нині турбує спільне питання: “Чи приречений Марк Уотні?”
- Сподіваємось, що ні, - відповів Венкат. - Але на нього чекає важка борня.
- Згідно з вашими останніми супутниковими даними, пилова борва в Арабській країні анітрохи не ослабла і завадить проникненню 80% сонячного світла. Так?
- Це правда.
- А єдине джерело енергії Уотні - це його сонячні панелі, правильно?
- Так, правильно.
- Чи зможе ровер після таких змін працювати на 20% енергії?
- Ми не знайшли жодного способу здійснити це, ні. Лише система життєзабезпечення потребує більше енергії ніж згадана кількість.
- Скільки часу лишилось перед його входом у зону бурвію?
- Він щойно в’їхав у Маурс Валіс. При його погоні їзди, він опиниться на краю території борви у Сол 471. Це за 12 днів відсьогодні.
- Безумовно, він побачить, що щось не так, - сказала Кеті. З такою низькою проглядністю, йому знадобиться не багато часу, щоб зрозуміти, що у його сонячних стільників проблеми. Він не може просто розвернутись на тому місці?
- На жаль, усе працює проти нього, - сказав Венкат. - Край шторму - це не магічна лінія. Це просто місцевість, де пил стає трохи щільнішим. Щільність зростатиме більше і більше поки він їхатиме далі. Це буде вельми непомітно: щодня ставатиме трошки темніше ніж попереднього дня. Надто повільно, щоб помітити.