Хімія на моєму боці. Питання лише як я проведу цю реакцію повільно, і як я зберу гідроген? Відповідь: я не знаю.
Гадаю, я щось вигадаю. Або помру.
Хай там як, та мене більше турбує інше: я просто не розумію навіщо замінили Кріссі на Сінді. “Троє - це компанія” напевно вже ніколи не буде таким, як колись, після цього провалу. Час покаже.
Розділ 4
Отже у мене виникла купа проблем щодо мого плану для отримання води.
Ідея - створити 600 л води (обмеження гідрогеном, який можу отримати із гідразину). Це значить, що мені знадобиться 300 л рідкого О2.
Створити О2 я можу досить легко. Знадобиться 20 годин для паливної фабрики МЗЧ, щоб заповнити її 10-тилітровий бак СО2. Оксигенатор перетворить його у О2, відтак регулятор атмосфери побачить, що вміст О2 у Габі високий, і забере його з повітря у головний О2 бак. Коли він наповниться, я перекачуватиму О2 у баки роверів і навіть баки скафандрів, якщо буде треба.
Але це не швидка справа. При 1/2 л СО2 на годину знадобиться 25 днів щоб створити потрібну мені кількість кисню. Для мене це задовго.
А ще є проблема зі зберіганням гідрогену. Повітряні баки Габу, роверів і усіх скафандрів разом дають рівно 374 л ємності. Щоб зібрати усі потрібні матеріали для води мені треба 900 л.
Я розглянув можливість використання роверів як баків. Це був би достатній об’єм, але вони не розраховані на утримування такого високого тиску. Вони можуть утримувати (ви ж уже здогадались) одну атмосферу. А мені потрібні посудини щоб витримувати у 50 разів вищий тиск. То ж ровери просто вибухнуть.
Найкращий спосіб зберігати компоненти води - це перетворити їх на воду. Саме це я і маю зробити.
Думка проста, але втілення буде неймовірно небезпечним.
Кожні 20 годин я отримуватиму 10 л СО2 завдяки паливній фабриці МЗЧ. Потім випускатиму його у Габ за допомогою високотехнологічної методики: зняти бак з посадкових стійок МЗЧ, принести його у Габ, відчинити клапан і чекати, доки бак спустіє.
Оксигенатор самостійно перетворить його на кисень.
Потім я вивільню гідразин, ДУЖЕ ПОВІЛЬНО,над іридієвим каталізатором, щоб перетворити його у N2 і Н2. Я направлю гідроген у обмежений простір і підпалю його.
Як бачите, цей план створює для мене багато можливостей померти від вибуху.
Гідразин - це справжня смерть. Якщо я зроблю хоч одну помилку, то не буде більше нічого окрім “Кратеру пам’яті Марка Уотні”, у якому колись стояв Габ.
Припустімо, що я таки не помилюсь із гідразином. Тоді ще лишаєься справа спалення гідрогену. Я збираюсь учинити вонище. У Габі. Навмисно.
Якщо спитаєте будь якого інженера із НАСА, яка найгірша ситуація для Габу, він відповість “вогонь”. Якщо спитаєте, що тоді трапиться, він відповість “смерть від пожежі”.
Та якщо усе вдасться, я робитиму воду безперервно без потреби зберігати гідроген і кисень. Вона потраплятиме у атмосферу як волога, але відновлювач води виокремлюватиме її.
Мені навіть не знадобиться точно змішувати вихід із гідразину з СО2 із паливної фабрики.
У Габі багато кисню, і його багато у запасі. Потрібно лише не зробити так багато води, що у мене не лишиться кисню.
Я під’єднав паливну фабрику МЗЧ до електрики Габу. На щастя, у них був однаковий вольтаж. Вона нині буркотить ззовні, збираючи СО2 для мене.
На обід половинна порція. Все, що я сьогодні зробив - це придумав план власного убивства, і це не потребувало багато енергії.
Ввечері збираюсь додивитись “Троє - це компанія”. Чесно кажучи. мені більше до вподоби містер Фьорлі аніж Роупер.
Може статись, що це мій останній запис.
З 6-го Сола я знав, що імовірність померти тут у мене велика. Та я чекав. що це станеться, коли я з’їм усі харчі. Не думав, що це станеться так швидко.
Я зараз підпалю гідразин.
Для нашої місії очікувалось, що доведеться ремонтувати що завгодно, тому у мене повно інструментів. Навіть у скафандрі я зміг підковирнути ляди для доступу на МПЧ і витягти звідти гідразинові баки. Я поклав їх у затінку від ровера, щоб вони не перегрілись. Ще є затінок і прохолода біля Габу, але до біса це! Якщо вони зібрались вибухнути, то хай підривають ровер, а не мою домівку.
Відтак я видряпав реакційну скриню. Довелось помучатись, і я розламав цю кляту річ навпіл, та все одно витяг. На щастя, мені не треба якісна паливна реакція. Насправді, я справді, дуже-дуже не хочу якісної паливної реакції.