Выбрать главу

Серйозно. Він кермував так, наче складав водійський іспит. Ніколи не перевищував обмеження погону, завжди тримав руки на 10-й та 2-й годинах, налаштовував дзеркала перед кожним виїздом і подібне.

Це доводило до сказу. Ми були на шосе, автівки пролітали ліворуч та праворуч проз нас. Деякі з них гуділи клаксонами, бо, чесно кажучи, дотримання обмеження погону робить вас небезпекою на дорозі. Я хотів вискочити й підштовхнути.

Саме так я почувався увесь клятий день сьогодні. 5 км/год - це буквально піша хода. І я їхав з таким погоном впродовж 8 годин.

Але малий погін гарантував, що я більше не впаду у ще якусь пилову яму на дорозі. І звісно я не натрапив на жодну. Я міг би їхати на повному погоні і не мав би проблем. Та ліпше безпека ніж шкодування.

Хороша новина полягає в тому, що я з’їхав з Рампи. Я отаборився відразу, як виїхав на пласку місцевість. Я вже перевиконав свій план кермування на день. Я міг би поїхати далі, батареї ще мали близько 15% заряду, але я хочу використати якомога більше світла своїми сонячними стільниками.

Нарешті я в басейні Скіапареллі! Також і поодаль від стіни кратера. Відтепер у мене буде повний світловий день.

Я вирішив, що це той самий дуже особливий випадок. Я з’їв харчовий пакунок з написом “Вижив після чогось, що мало мене убити”. О Боже, я вже забув яка смачна справжня їжа.

Як пощастить, через кілька Солів я з’їм “Прибуття”.

Журнал: Сол 503

Мені не вдалось зарядитись учора повністю. Бо я задовго їхав, і перед темрявою встиг зарядитись лише на 70%. Тому сьогодні був скорочений час кермування.

Я здолав 63 км, перш ніж міг знову розкласти табір. Та я не дуже й засмучений з того. Бо мені лишилось всього 148 км до МЗЧ. Це означає, що я буду там післязавтра.

Святе пекло, я справді зроблю це!

Журнал: Сол 504

Святі яйця, це неймовірно! Святі яйця! Святі яйця!

Гаразд, спокійно. Спокійно.

Я проїхав сьогодні 90 км. За моєю оцінкою, я за 50 км від МЗЧ. Я мію дістатись туди завтра. Я дуже схвильований, але причина через яку я шаленію - я отримав сигнал з МЗЧ!

НАСА змусило МЗЧ передавати у етер сигнал-маяк Габа Аресу 3. А чому ні? Це цілком логічно. На відміну від мого пошарпаного лайна, МЗЧ у гарному стані, цілком дієва машина, готова виконати, що їй накажуть. І вони наказали йому вдавати, що він є Габом Аресу 3, так щоб мій ровер почує цей сигнал і покаже мені, де це.

Це винятково гарна ідея! Мені не доведеться вештатись довкола, шукаючи його. Я поїду навпростець до нього.

Я впіймав лише проблиск сигналу. Ліпше ловитиме, коли я під’їду ближче. У нього три додаткові засоби зв’язку з Землею, але вони скрайньо вузько направлені та створені для зв’язку при умові видимості. Дивно думати, що піщаний бархан не дає мені чути, що каже МЗЧ, але той може буз проблем говорити з Землею. Ну, між Землею і ним нема ніяких піщаних барханів, коли вони говорять.

Якось вони спромоглись зробити передачу радіального сигналу, хоч слабкого. І я його впіймав!

Моє сьогоднішнє повідомлення було: “ПІЙМАВ СИГНАЛ МАЯКА.” Якби було більше каміння, я б дописав: “ДО СТОБІСА ЧУДОВА ІДЕЯ!!!” Але тут дійсно лише пісок.

МЗЧ чекав на південно-західній частині Скіапареллі. Він сягав 27 метрів ввишину, його конічне тіло виблискувало під полуденним сонцем.

Ровер перевалився через ближній бархан, тягнучи за собой причеп. Він на хвильку сповільнився, відтак поїхав до корабля на повному погоні. Він зупинився на віддалі 20 метрів.

Там він стояв десять хвилин, поки астронавт всередині надягав скафандр.

Відтак Марк Уотні збуджено вискочив зі шлюзу, впав на землю, відтак звівся на ноги. Дивлячись на МЗЧ, він простяг до нього руки, наче не вірив очам.

Він підскочив вгору кілька разів, піднявши вгору руки зі стиснутими п’ястуками. Потім він став на коліно й постукав п’ястуками себе у груди.

Підбігши до космічного корабля, він обійняв Посадкову опору В. По хвильці він розімкнув обійми, щоб зробити ще один сеанс святкового підпригування.

Розтративши усі сили, астронавт став з руками в боки, дивлячись на плавні лінії інженерного дива, що стояло перед ним.

Вилізши по драбині на посадкову ступінь, він дістався до злітної ступіні та ввійшов у повітряний шлюз. Він зачинив двері позаду себе.

Розділ 25

Журнал: Сол 505