Все таки я здійснив це! Я у МЗЧ!
Ну, просто зараз я знов у ровері. Я сходив у МЗЧ зробити завантаження та перевірку системи. Я мусив лишатись у ПЧД скафандрі увесь час, бо там поки що немає життєзабезпечення.
Зараз він робить самоперевірку, а я передаю йому через шланги кисень та азот з ровера. Таким його і задумали. Він не несе з собою повітря. Чого б це робити? Це марний вантаж, коли у вас є просто поряд Габ повний повітря.
Гадаю, друзі з НАСА зараз відкорковують шампанське та шлють мені багато повідомлень. Я прочитаю трохи згодом. Найперше, що треба зробити - налагодити у МЗЧ життєзабезпечення. Відтак я зможу зручно працювати всередині.
А потім я матиму нудну розмову з НАСА. Зміст може бути цікавим, але 14-тихвилинна затримка сигналу між мною і Землею зробить це нудним.
[13:07] Г’юстон: Вітання від усіх нас тут у Центрі керування місією! Добре впорався! Який твій статус?
[13:21] МЗЧ: Дякую! Ніяких фізичних чи психічних проблем. Ровер та причеп вже достатньо зношені, але ще дієздатні. Оксигенатор та регулятор працюють добре. Я не взяв відновлювач води. Просто захопив воду. Лишилось багато картоплі. Можу протриматись до 549-го Сола.
[13:36] Г’юстон: Приємно чути це. Гермес летить як і планувалось для пролету проз у Сол 549. Як ти знаєш, МЗЧ має втратити трохи ваги, щоб зробити перехоплення. Ми дамо тобі потрібні вказівки протягом дня. Скільки у тебе лишилось води? Що ти робив із сечею?
[13:50] МЗЧ: У мене лишилось 550 л води. У дорозі я викидав сечу назовні.
[14:05] Г’юстон: Бережи воду. Не викидай більше сечу. Зберігай її десь. Увімкни радіо ровері і лиши його так. Ми зможемо зв’язатись з ним через МЗЧ.
Брюс завалився у кабінет Венката й байдуже усівся у фотель. Впустив портфель на долівку й стомлено звісив руки з билець.
- Добре долетів? - спитав Венкат.
- Я забув, що таке сон, - сказав Брюс.
- Все готове? - спитав Венкат.
- Так, готове, - сказав Брюс. - Але тобі воно не сподобається.
- Слухаю.
Брюс підвівся й узяв з підлоги портфель.
- Май на увазі, - сказав Брюс, виймаючи з портфеля буклет, - це результат тисяч годин праці, перевірок й всебічного розгляду найліпших людей ЛРР.
- Впевнений, що було важко “обстригти” корабель, котрий вже був створений якнайлегшим. - сказав Венкат.
Брюс штовхнув ковзкою поверхнею столу буклет до Венката.
- Проблема у погоні, потрібному для перехоплення. МЗЧ створений для виходу на низьку марсіянську орбіту, а це 4,1 км/с. Але Гермес пролітатиме з погоном 5,8 км/с.
Венкат погортав буклет.
- І якщо підсумувати?
- Спершу ми додамо палива. МЗЧ виробляє власне паливо з марсіянської атмосфери, але він обмежений кількістю наявного гідрогену. У нього є достатньо, щоб виробити 19,397 кг палива, як і мало бути. Якщо ми дамо йому більше гідрогену, він виробить більше.
- На скільки більше?
- З кожного кілограма гідрогену він може зробити 13 кілограмів палива. Уотні має 550 літрів води. Ми скажемо йому електролізувати воду, щоб отримати 60 кг гідрогену. - Брюс потягнувся через стіл та перегорнув кілька аркушів, вказуючи на діаграму. - Паливна фабрика може зробити з них 780 кг.
- Якщо він електролізує свою воду, що він питиме?
- Щоб протриматись решту часу, він потребує лише 50 літрів. У людському тілі вода не затримується. Він може електролізувати сечу, то ж ми можемо приберегти кілька літрів на останні кілька днів.
- Розумію. І що ці 780 кг палива да.ть нам? - спитав Венкат.
- Вони дають нам 300 кг вантажопід’ємності. Усе пов’язане зі відношенням палива до навантаження. Початкова вага МЗЧ більше 12 600 кг. Нам потрібно зменшити її до 7 300 кг. Це з урахуванням додаткового палива. То ж решта буклету пояснює, як зняти з корабля більше п’яти тисяч кілограмів.
Венкат відхилився назад.
- Розкажи детально.
Брюс вийняв ще одну копію буклета з портфеля.
- Дещо було очевидним. Конструкція передбачає 500 кг марсіянського ґрунту та зразків каміння. Звісно, ми не братимо їх. Також є лише один пасажир замість шістьох. Це заощаджує 500 кг, якщо порахувати їх вагу та вагу їхніх скафандрів і спорядження. І можна скинути ще 5 прискорювальних фотелів. І очевидно, ми приберемо усе неважливе: медичний набір, інструменти, внутрішній реманент, ремені та усе, що не прикручене. Ну і дещо з прикрученого. Потім, - вів далі він, - викидаємо усе життєзабезпечення. Баки, помпи, нагрівачі, шланги, системи всотування СО2, навіть ізоляцію на внутрішньому боці корпуса. Нам вона не потрібна. Уонті увесь політ буде у скафандрі для ПЧД.
- Чи не створить це незручностей для нього при керуванні човном? - спитав Венкат.