У Чикаго літня пара дивилась, міцно стискаючи руки один одного. Чоловік ніжно обіймав дружину, а вона хиталася від жаху взад і вперед. Представник НАСА не турбував їх, але стояв напоготові, щоб відповісти на будь-яке їхнє запитання.
- Тиск палива зелений, - почувся голос Джогансен з мільярдів тетевізорів. - Напрям двигунів бездоганний. Зв’язок 5 з 5-ти. Ми готові до передзлетової перевірки, капітане.
- Прийнято, - почувся голос Ллюїс. - Центр зв’язку?
- Готовий, - відповіла Джогансен.
- Навігація.
- Готова, - знову сказала Джогансен.
- Дистанційна команда.
- Готова, - сказав Мартінез.
- Пілот.
- Готовий, - сказав Уотні з МЗЧ.
Через юрби по всьому світу прокотилось стримане схвалення.
Мітч сидів на своєму місці у керуванні місією. Вони слідкували за всім і були готові допомогти у будь-який доступний спосіб. Затримка у передачі сигналу між Гермесом та Землею робили таку потребу дуже малоімовірною.
- Телеметрія, - сказав голос Ллюїс з динаміків.
- Готова, - відповіла Джогансен.
- Рятувальник, - продовжила вона.
- Готовий, - сказав із повітряного шлюза Бек.
- Допоміжний рятувальник.
- Готовий, - сказав Фогель, стоячи поряд з Беком.
- Керування місією, це Гермес, - звітувала Ллюїс. - Ми готові до запуску і почнемо за розкладом. Ми за 4 хвилини 10 секунд до запуску… крапка.
- Ви це отримали, Контроль часу? - спитав Мітч.
- Підтверджуємо, польоте, - надійшла відповідь. - Наш годинник синхронізовано з їхнім.
- Не те, щоб ми могли щось вдіяти, - пробурмотів Мітч. - Та хоч знатимемо, що там має відбуватись.
- Щодо чотирьох хвилин, Марку, - сказала у свій мікрофон Ллюїс. - Як ти там маєшся?
- Прагну до вас нагору, капітане, - відповів Уотні.
- Ми про це зробимо, - сказала Ллюїс. - Пам’ятай, ти піддаватимешся дії досить важких G. Нічого страшного, якщо знепритомнієш. Ти в руках Мартінеза.
- Скажіть тому довбню, щоб ніяких мертвих петель.
- Прийнято, МЗЧ, - сказала Ллюїс.
- Лишилось чотири хвилини, - сказав Мартінез, хрускаючи пальцями. - Ти готова трохи політати, Бет?
- Так, - сказала Джогансен. - Дивно бути системним оператором і лишатись у невагомості увесь час.
- Я про це так не думав, - сказав Мартінез, - але так. Мене не розчавить об спинку фотеля. Дивно.
Бек ширяв у повітряному шлюзі, припнутий тросом до закріпленої на стіні котушки. Фоґель стояв обіч нього, його чоботи чеплялись за підлогу. Обидва напружено дивились крізь відчинені зовнішні двері на червону планету внизу.
- Не думав, що повернусь сюди, - сказав Бек.
- Так, - сказав Фоґель. - Ми перші.
- Тобто перші?
- Перші, хто відвідав Марс двічі.
- А, справді. Навіть Уотні не може похвалитись таким.
- Не може.
Вони деякий час дивились на Марс мовчки.
- Фоґеле, - сказав Бек.
- Ja.
- Якщо я не схоплю Марка, я хочу, щоб ти відстібнув мій трос.
- Докторе Бек, - сказав Фоґель. - Капітан сказала “ні” на це.
- Я знаю, що сказала капітан, та якщо мені не вистачатиме кількох метрів, я хочу щоб ти відіпнув мене. На мені ПММ, я можу повернутись без троса.
- Я не зроблю цього, докторе Бек.
- Це ризик тільки для мого власного життя, і я згоден на це.
- Ви не капітан.
Бек похмуро глянув на Фоґеля, але через їхні опущені дзеркальні оглядові щити ефект втрачався.
- Добре, - сказав Бек. - Але я б’юся об заклад, що ти передумаєш, якщо дійде до того.
Фоґель не відповів.
- 10, - сказала Джогансен, - 9… 8…
- Головні двигуни запущено, - сказав Мартінез.
- 7… 6… 5… швартові затискачі розімкнено…
- Близько 5 секунд, Уотні, - сказала Ллюїс у свой наголівний мікрофон. - Тримайся.
- Побачимось незабаром, капітане, - радіював у відповідь Уотні.
- 4… 3… 2...
Уонті лежав у прискорювальному фотелі, а МЗЧ тремтів в очікуванні відриву від поверхні.
- Гм-м-м, - сказав він ні до кого. - Цікаво, скільки ще чекати...
МЗЧ злетів з неймовірною силою. Більшою ніж будь-який корабель з командою за всю історію космічних польотів. Уотні був втиснутий у фотель так сильно, що він навіть вдихнути не міг.
Сподіваючись на таке, він заздалегідь підклав собі під голову і шолом складену сорочку. Коли голова втислась у саморобну подушку, краї його зору стали розмитими. Він не міг ні дихати, ні рухатись.