- Вони збираються продірявити корабель, - сказав Венкат, все ще приголомшений. Вони збираються навмисно продірявити корабель. О Боже…
- Ну добре, - сказала Енні й підтюпцеп попростувала до дверей.
- Як ми відкриємо двері повітряного шлюзу? - спитав Мартінез. - Дістанційно їх не відкриєш, а якщо хтось буде поряд, коли вони розтуляються…
- Так, - сказала Ллюїс. - Ми можемо відчинити двері, коли інші зачинені, але як відчинити ці інші?
На хвильку вона задумалась.
- Фоґеле, - радіювала вона. - Треба, щоб ти вернувся та зробив бомбу.
- Е… Ще раз, будь ласка, капітане? - відповів Фоґель.
- Бомбу, - підтвердила Ллюїс. - Ти хімік. Чи зможеш ти зробити бомбу з матеріалів на борту?
- Ja, сказав Фоґель. - У нас є займисті речовини та чистий кисень.
- Звучить добре, - сказала Ллюїс.
- Звісно, це не небезпечно створювати вибуховий пристрій на космічному судні, - повідомив Фоґель.
- То зроби його маленьким, - сказала Ллюїс. - Він має лише пробити дірку у внутрішніх дверях повітряного шлюзу. Згодиться будь-яка дірка. Якщо вирве двері ціляком, це нічого. Якщо ні, повітря виходитиме повільніше, але довше. Зміна імпульсу буде та ж, і ми отримаємо потрібне прискорення.
- Герметизую Повітряний шлюз 2, - звітував Фоґель. - Як ми активуємо бомбу?
- Джогансен? - сказала Ллюїс.
- Ем-м-м…- сказала Джогансен. Вона взяла звої навушники з мікрофоном та хутко надягла їх. - Фоґеле, ти можеш протягнути до неї дроти?
- Ja, - сказав Фоґель. - Я використаю різьбовий корок з маленьким отвором для дротів. Це мало вплине на герметичність.
- Ми можемо підвести дроти світлової панелі 41, - сказала Джогансен. Вона поряд з повітряним шлюзом, і я можу вмикати й вимикати її звідси.
- Це вже дистанційний підривач, - Джогансен, йди налаштуй світлову панель. Фоґеле, йди сюди і зроби бомбу. Мартінезе, йди зачини й загерметизуй двері у реакторний відсік.
- Так, капітане, - сказала Джогансен, відштовхуючись від свого фотеля у напрямі коридора.
- Капітане, - сказав Мартінез, затримавшись на виході. - Хочете, щоб я приніс кілька скафандрів?
- Немає сенсу, - сказала Ллюїс. - Якщо місток втратить герметичність, нас висмокче звідси зі швидкістю звуку. Ми будемо холодцем, у скафандрах чи без них.
- Зрозумів, капітане
- Ти вертаєшся, Фоґеле? - спитала Ллюїс.
- Я саме заходжу, капітане.
- Беку, - сказала Ллюїс у свій мікрофон. - Ти теж маєш вернутись. Але не знімай свій скафандр.
- Гаразд, - сказав Бек. - А чому?
- Ми збираємось буквально підірвати одні з дверей, - пояснила Ллюїс. - Я вибрала внутрішні. Хочу, щоб зовнішні лишись не пошкодженими, тоді ми збережемо обтічну форму.
- Логічно, - відповів Бек залітаючи назад у корабель.
- Одна проблема, - сказала Ллюїс. - Я хочу зафіксувати зовнішні двері у повністю розчиненому положенні механічним стопором, щоб вона не постраждали при декомпресії.
- Вам потрібен хтось у повітряному шлюзі, щоб зробити це, - сказав Бек. - І ви не можете відчинити внутрішні двері, якщо зовнішні двері зафіксовані у розчиненому положення.
- Правильно, - сказала Ллюїс. - Я хочу, щоб ти пішов у ТПШ, усунув тиск та зафіксував двері розчиненими. Відтак ти маєш пролізти по корпусу корабля назад до Повітряного шлюза 2.
- Прийнято, капітане, - сказав Бек. - По усьому корпусу є клямки. Я рухатиму свій трос вздовж корпуса, як скалолаз.
- Виконуй, - сказала Ллюїс. - Фоґеле, поспішай. Ти маєш зробити бомбу, втановити її, повернутись до Повітряного шлюзу 2, надягти скафандр, прибрати тиск з шлюза та відчинити зовнішні двері, щоб Бек міг зайти.
- Він саме знімає свій скафандр і не може відповісти, - звітував Бек, - але він чув наказ.
- Уотні, як ти маєшся? - сказав голос Ллюїс у нього у вусі.
- Поки що добре, капітане, - відповів Уотні. - Ви говорили про план?
- Підтверджую, - сказала вона. - Ми збираємось випустити атмосферу, щоб отримати упор.
- Як чином?
- Ми вибухом зробимо дірку у ТПШ.
- Що?! - сказав Уотні. - Яким робом?
- Фоґель робить бомбу.
- Я знав, що він навіжений науковець! - сказав Уотні. - Гадаю, ми маємо просто погодитись на мою ідею з Залізною людиною.
- Це надто ризиковано, ти сам це знаєш, - відповіла вона.
- Річ у тім, - сказав Уотні, - що я жадібний. Хочу вдома пам’ятник лише на мою честь. Не хочу, щоб там була і решта вас, невдахи. Я не можу дозволити вам підірвати ТПШ.
- А, - сказала Ллюїс. Ну, якщо ти не дозволяєш нам, тоді… чекай… зажди хвилинку… Я дивлюсь на своє плече, і виявляється, що капітан - я. Сиди тихо. Ми йдемо за тобою.