Так от, мої розрахунки - кляті брехуни!
Я добув 70 л у регуляторі води і скафандрі-акваріумі. На стінах і скепінні повно конденсату, а також велика частина увібралась у ґрунт. Та це не компенсує брак 60 літрів води. Щось йшло не так.
І тоді я згадав про інший бак О2.
Габ має два запасні баки О2. По одному на кожному боці споруди, задля безпеки. Габ сам вирішує коли який бак йому використовувати. Виглядає так, що він доповнював атмосферу із баку 1. Але коли я додав О2 до системи (через оксигенатор), Габ вирішив розділити здобуток між двома баками. Бак 2 повільно накопичував кисень.
Проблема не у цьому, він просто робив свою роботу. Але це означає що з часом я збільшував запас О2. Що у свою чергу означає, що я споживав кисень не так швидко, як я гадав.
Спочатку я подумав: “Слава! Ще більше кисню! Значить я можу робити воду швидше!” Але потім важливіша думка прийшла до мене.
Слідкуйте за логікою: я накопичую О2. Але його кількість, яку заношу ззовні постійна. То ж єдиний спосіб “накопичити” його - це використовувати його менше, ні я гадав. Але я проводив реакцію гідразину з припущенням, що я використовую його увесь.
Єдине можливе пояснення - це те, що я не спалював увесь вивільнений гідроген.
Уже згадуючи це, воно стає очевидним. Але я зовсім не здогадувався, що якась частина гідрогену не згорить. Він пролітав повз полум’я і летів щасливо далі. Дідько, Джіме, я ботанік, а не хімік!
Хімія - це не точна наука, тому неспалений гідроген літає у повітрі. Усюди навколо мене. Перемішаний із киснем. Просто… висить навколо. Чекаючи маленької іскорки щоб ПІДІРВАТИ КЛЯТИЙ ГАБ!
Коли я це усе зметикував і оволодів собою, я узяв маленьку торбинку для зразків і помахав нею навколо, а потім зачинив її.
Відтак швидка ПЧД на ровері туди, де ми тримаємо атмосферний аналізатор. Азот: 22%. Кисень: 9%. Гідроген: 64%.
З того часу я і ховаюсь у ровері.
Тепер у Габі Гідрогенвіль.
Мені дуже пощастило, що я не підірвався. Найменший статичний розряд міг привести до катастрофи Ґіндербурґа.
Отже, я у ровері 2. Можу просидіти тут день чи два, від сили, перш ніж фільтри СО2 у ровері і моєму скафандрі заповняться. Саме стільки у мене часу щоб вирішити, як упоратись із цим.
Тепер Габ - бомба.
Розділ 5
Я все ще ховаюсь у ровері, але у мене був час подумати. І я знаю, як впоратись із гідрогеном.
Я згадав про атмосферний регулятор. Він слідкує за складом повітря і відновлює баланс. Це він він надлишок О2, який я імпортував у систему, переганяв у баки. Та проблема у тому, що він не призначений для виведення гідрогену із повітря.
Регулятор використовує виморожувальну сепарацію для розділення газів. Якщо він вирішує, що у повітрі забагато кисню, то він починає збирати повітря у бак і охолоджувати його до 90 кельвінів. Це зріджує кисень, але лишає азот (точка конденсації: 77 К) у стані газу. Потім він зберігає О2.
А от для гідрогену я це застосувати не можу, бо гідроген перетворюється на рідину нижче 21 К. А регулятор не здатен досягати таких низьких температур. Тут глухий кут.
А ось рішення:
Гідроген небезпечний, бо може вибухнути. Але він вибухає тільки якщо навколо є кисень. Без кисню гідроген безпечний. А регулятор призначений для відбирання кисню із повітря.
Є чотири різні пезпекові блокування, які перешкоджають регуляторові забрати із Габу забагато кисню. Та вони сконструйовані для запобігання технічним негараздам, а не зумисному заботажу (мва-ха-ха!).
Коротко кажучи, я можу обдурити регулятор, щоб він висмоктав увесь кисень із Габу. Тоді я зможу зайти у скафандрі (щоб було чим дихати) і робити, що завгодно без страху бути підірваним. Слава!
Я використаю бак з О2 щоб випорскнути невеличку хмарку кисню у гідроген і зроблю іскру двома дротами і батарейкою. Це підпалить гідроген, але горітиме лише та частина, на яку вистачить кисню.
Я робитиму це знову і знову, контрольованими спалахами, поки не спалю увесь гідроген.
Єдина малесенька вада цього плану - це вб’є мою земельку.
Болото може бути родючим ґрунтом, тільки якщо у ньому живуть бактерії. Якщо я позбудусь усього кисню, бактерії помруть. У мене немає поряд 100 мільярдів маленьких скафандрів.
Та все ж це вже половина розв’язку проблеми.
Час зробити перерву у розумовій діяльності.
Капітан Ллюїс була останньою, хто користувався цим ровером. Вона планувала їздити ним і у Сол 7, але натомість полетіла додому. Її особистий дорожній набір все ще у задній частині ровера. Понишпоривши там я знайшов білковий батончик і особисну флушку, мабуть щоб слухати музику під час кермування.