- Венку, на місце висадки налетів піщаний шторм зі швидкістю 175 км/год. Він тепер у дуже поганому стані.
- Ось чому мені треба зображення, - Венкат пояснив, - Вистачить лише кількох знімків місця. Ми можемо дізнатись багато.
- Наприклад? Гадаєш можна послати людей на Марс без впевненості, що усе у бездоганному дієвому стані?
- Не обов’язково усе має бути у відповідному стані, - швидко сказав Венкат. - Щоб там не зламалось, ми надішлемо запасні частини. Єдине, що повинне працювати, - це МЗЧ. А ми все одно маємо відправити новий.
- Як ми дізнаємось по зображенням, що зламалось?
- Це лише перший крок. Вони евакуювались, бо вітер загрожував МЗЧ, але Габ може витримати набагато сильнішу атаку. Він усе ще може бути непошкоджений. Ми легко це зрозуміємо. Якщо він тріснув, то повністю здувся і склався. Якщо він усе ще стоїть, значить усе всередині у порядку. І ровери надійні. Вони можуть витримати будь-який шторм на Марсі. Просто дай мені глянути, Теді, це все що я прошу.
Теді опустив очі долі.
- Ти не єдиний, кому потрібен супутниковий час, сам знаєш. Наближається етап забезпечення місії Арес 4. Ми повинні зосередитись на кратері Скіапареллі.
- Я не розумію. Теді. У чому проблема? - спитав Венкат. - Я говорю про створення іще однієї місії для нас. У нас є 12 супутників на орбіті Марса, і я впевнений, що ти можеш виділити із них одного чи двох на кілька годин. Я можу дати тобі вікна для кожного, коли вони будуть у правильному куті для фотографування Аресу 3…
- Річ не у супутниковому часі, Венку, - перервав його Теді.
Венкат завмер. “Тоді… але.. що…”
Теді опустив очі. “Ми відкрита для громадськості організація. У нас немає таких речей, як таємниця чи секретна інформація.”
- І?
- Будь-яка світлина, яку ми отримуємо, відразу показується громадськості.
- Знову, і?
- Тіло Марка Уотні буде за 20 метрів від Габу.Можливо частково поховане під піском, але все ж помітне, та ще й з радіо антеною, що стирчить із його грудей. Це буде на будь-якому знімку, який ми зробимо.
Венкат витріщився, потім блиснув очима. “То ось чому ти відхиляєш мої запити на зображення впродовж двох місяців?”
- Венку, припини…
- Справді, Теді? - сказав він, - Ти боїшся проблем з PR-ом?
- Одержимість медіа смертю Уотні нарешті починає зменшуватись, - рівним голосом сказав Теді. - Протягом двох місяців були лише погані статті одна за одною. Сьогоднішня жалоба дозволить людям заспокоїтись, а медіа можуть перейти до якоїсь іншої історії. Остання річ, яка на нині потрібна, це збурювати усе знову.
- То що ж нам робити? Він не розкладатиметься там. Він буде вічно.
- Не вічно, - сказав Теді. - Через рік його укриє пісок через звичайну погодну активність.
- Рік? - Венкат перепитав, скочивши на ноги. - Та це ж смішно. Ми не можемо чекати рік для цього
- А чому ні? Арес 5 навіть ще не почнеться впродовж п’яти років. У нас багато часу.
Венкат зробив глибокий вдих і задумався на хвилину.
- Гаразд, розглінь ось що, - сказав він, - Прихильність до родини Уотні дость висока. Арес 6 може повернути тіло. Ми не казатимемо, що саме це мета місії, але однозначно вкажемо, що це буде її частиною. Якщо ми представимо її саме так, то отримаємо більше підтримки у Конгресі. Але не у випадку чекання року. Через рік людям вже буде не цікаво.
Теді потер підборіддя.
- Гм-м-м…
Майнді витріщалася на стелю. Їй більше нічого було робити. Чергування о 3-ій ранку було досить нудним. Лише постійний потік кави утримував її від сну.
Моніторинг статусу супутників, що навколо Марса, виглядало привабливою пропозицією, коли вона погодилась на переведення. Але супутники добре вміли самі собі дати ради. Її роботою стало розсилання е-листів, коли надходили зображення.
- Магістр машинобудування, - пробурмотіла вона під носа, - І я працюю у нічній фотобудці.
Вона відсьорбнула кави.
Блимання на екрані сповістило про новий набір зображень, готових для розпакування. Вона перевірила ім’я на робочому завданні. Венкат Капур.
Для відправки даних прямо на робочі сервери вона оформила е-лист для доктора Капура. Увівши широту і довготу зображення, вона впізнала числа.
- 31.2°Пн, 28.5°Зх… Долина Ацидалії… Арес 3?
З цікавості вона відкрила перший з 17 знімків.
Як вона і підозрювала, це був вид на Арес 3. Вона чула, що вони збирались фотографувати це місце. Трохи засоромлена, вона оглянула зображення у пошуках якихось ознак мертвого тіла Марка Уотні. Після хвилини безрезультатних пошуків вона була одночасно відчувала і полегшення, і розчарування.