Я витратив більшу частину сьогодні на залишки комунікаційного обладнання ззовні. Просто жалюгідне видовище. Можна просто волати у напрямку землі і мати той же результат.
Я міг би зібрати примітивну тарілку із металу, який є на базі, та це ж вам не якась кишенькова рація. Зв’язок між Марсом і Землею - це серйозна справа, вона потребує спеціального обладнання. Не вдасться зліпити щось просто із фольги і жуйки.
Доведеться обмежувати мої ПЧД так само як і їжу. Фільтри СО2 не придатні для чищення. Щойно вони насичуються, їм кінець. Місію розраховано на 4-годинні ПЧД на члена команди на день. Нащастя фільтри СО2 легкі і маленькі, то ж НАСА дозволила розкіш вислати їх більше, ніж ми потребували. Коротко кажучи, у мене є 1500 годин виміряних у фільтрах СО2. Після того будь які ПЧД я муситиму робити за допомогою “кровопускання” повітря.
1500 годин наче звучать як багато, та мене очікують 4 роки тут, якщо я сподіваюсь на порятунок, з щонайменше кількома годинами на тиждень для змітання піску з сонячних панелей. У будь якому разі, ніяких ПЧД без потреби.
Інша новина - я почав випрацьовувати ідею щодо їжі. Мої знання ботаніка можуть врешті решт стати у пригоді.
Навіщо брати ботаніка на Марс? Адже це місце відоме тим, що тут нічого не росте. Задум був з’ясувати чи добре ростуть рослини в умовах марсіянської гравітації і чи можна щось зробити із марсіянським ґрунтом. Коротка відповідь: багацько чого… майже. Марсіянський ґрунт має початкові будівничі блоки, потрібні рослинам для росту, та багато речей, які відбуваються у ґрунті Землі, не трапляються у ґрунті Марса, навіть якщо його помістити у атмосферу Землі і забезпечити водою. Це бактеріальна активність, деякі речовини, похідні від тваринного життя, і под. Усього цього на Марсі нема. І одним із моїх завдань тут було вивчити, як ростимуть рослини тут, при різних поєднаннях ґрунтів і атмосфер Землі і Марса.
Тому у мене знайшлось трохи земного ґрунту і жменька рослинного насіння.
Та скакати від радості не варто. Бо ґрунту у мене на привіконний ящик, а насіння являє лише кілька видів дерну і папороті. Вони найневибагливіші до ґрунту і найшвидше ростуть, що і зробило їх об’єктом досліджень для НАСА.
У мене дві проблеми: мало бруду, мало їстівного щоб посадити у нього.
Та я ж ботанік, шляк би його трафив. Я повинен знайти спосіб вирішити це. Інакше, я буду дуже голодним ботаніком уже через рік.
Цікаво, як там Кабз. (прим. перекладача, Chicago Cubs - професійна бейсбольна команда розташована у місті Чикаго штату Іллінойс.)
Я здобув маґістерське звання в Університеті Чикаґо. Половина людей, які там вивчали ботаніку, були гіппі, котрі сподівались повернутись до природної системи світу. Тобто прогодувати 7 мільярдів людей простим збиральництвом. Більшість часу вони витрачали на пошуки кращих способів вирощування коноплі. Вони мені не подобались. Я був там заради науки, а не лайна про якийсь Новий Світовий Лад.
Коли вони зробили компостну купу і пробували зберегти кожну унцію живої матерії, я сміявся з них. Я б кепкував із них: “Погляньте на дурних гіппі! Погляньте на їх жалюгідні спроби відтворити складну глобальну екосистему на подвір’ї.”
Та тепер я роблю точнісінько те ж саме. Я бережу кожну дрібку біоматерії, яку здатен знайти. Щоразу, коли закінчую їсти, залишки потрапляють до компостного цебра. Щодо іншого біологічного матеріалу…
У Габі якісні туалети. Лайно зазвичай висушується у вакуумі, збирається у герметичний торбах, які викидають на поверхню.
Не бувати більше цьому!
Насправді, я навіть зробив кілька ПЧД щоб зібрати попередні торби з лайном, залишені командою перед відльотом. Після зневоднення таке лайно вже не має у собі бактерій, але все ще має складні білки, і може бути корисним добривом. Якщо додати до нього води і активних бактерій, то останні швидко заселять його, замінюючи собою усе населення, вбите Туалетом Кінця Світу.
Я знайшов велику ємність і налив у неї трохи води, потім додав трохи сушеного лайна. Відтак додав ще й власного лайна. Чим сильніше воно смерділо, тим краще йшли справи. Бо ознака роботи бактерій!
Як принесу трохи марсіянського ґрунту, то змішаю його з лайном і розрівняю. Потім посиплю земним ґрунтом. Може вам видасться це не важливим кроком, та ви помиляєтесь. У земному ґрунті живуть десятки видів бактерій, і просто необхідні рослинам для росту. Вони розмножаться і поширяться як… ну, як бактеріальне зараження.