Але Володимирові одразу стало нудно: дивувався, навіщо треба іти на ярмарок, щоб оглядати чиюсь «мазню». Тому Сашка лишили спілкуватися з такою близькою йому богемою, а трійця рушила далі.
Тепер уже Володимир натрапив на цікавинку: відділ Київського фотографічного технікуму пропонував фотографічні пластинки «Космос» (найкращі в Росії з передавання контрастних деталей), денний фотопапір, проявники, ліхтарі для проекції непрозорих картин і до них — діапозитиви. Його очі спалахнули й жадібно почали вивчати різні прилади, про кожен із яких хлопець докладно розпитував.
Ось тут уже почали позіхати дівчата. Володимирові набридло слухати їхнє ниття, і він запропонував знову розділитися, щоб потім уже зійтись увечері на ярмаркових розвагах: каруселях, гирях, силомірах, які було розташовано на площі навпроти колишнього будинку Шварцмана.
— Маєте досить часу на всілякі жіночі штучки. Я ще маю справу в грецькому монастирі, — Володимир мав на увазі один із найкрасивіших будинків Києва, на якому зараз висіли золоті літери «Ярмарковий дім» і де містилася управа ярмарку.
Так Ліна й Марта опинились удвох. Спершу кравчиня ніяковіла у присутності величної Ліни, але вже за кілька годин мандрівок між прилавків дівчина почувала себе як ніколи легко й невимушено. Блукаючи між довгих рядів, вони час від часу поверталися у розмові до майбутньої прем'єри.
— Мені здалося, що в тебе була інша ідея? — запитала Ліна, беручи до рук червоне блискуче яблуко.
— Пусте! — відмахнулася Марта. — Зовсім не революційна ідея.
— Яка?
— «Ляльковий дім» Ібсена. Нещодавно читала, дуже сподобалося.
— Хороший вибір, — посміхнулася Ліна. — Як я люблю запах дерева! Відчуваєш?
— Так! — підтвердила Марта, не відводячи погляду від прилавку з фруктами. Дивувалася, як могло щось так добре зберегтися до весни, й ніжний грушевий аромат дратував їй ніздрі.
Проминувши ряди, де гордовито вилискували різноманітні хутра — від рудої барви лисиці до бурого ведмедя — й дивували розкішшю персидські килими, дівчата підійшли до відділу тканин. Тут пропонували різну мануфактуру: Камвольного тресту, вироби Московського товариства і київського відділення Всеросійсього текстильного синдикату.
— Ось поглянь на цю матерію! — пирснула Ліна.
На прилавках лежали різнобарвні тканини, на яких працювали трактори й молотарки, мчали потяги, диміли фабрики, м'язисті селянки збирали урожай, марширували піонери, клали цеглу будівельники й вправлялися гімнастки.
— Ти можеш уявити сукню з такого? — запитала Ліна.
— Знаєш, після того, як вулицями бігали голі люди із закликами побороти сором, усе може бути, — сміючись відповіла Марта.
Саме тут їх знайшов Володимир, щоб повідомити: він купує фотографічний апарат і не збирається з ним потім тягатися, тому хай дівчата розважають сьогодні себе самі.
— Я також уже йду, — сказала Ліна.
— Чому? — з жалем запитала Марта.
— Ми з Іциком вирішили сьогодні попрацювати над музичним супроводом вистави.
— Ви ж нібито вже давно все узгодили.
Білявка трохи збентежилась, але за мить відповіла:
— Ніколи не знаєш, коли прийде найкраща ідея.
Київ, 24 квітня 1924 року
1
Рипнули двері, Маргарита обернулась і на порозі побачила Володимира. В руці він тримав пакунок, а сам розгублено роззирався довкола:
— Більше нікого немає?
— А ти читати вмієш? Я записку написала і на двері повісила. Мабуть, для тебе треба було намалювати, — відказала Маргарита, поправлючи спідницю. Вона на-півлежала на канапі, поклавши свої міцні литки, обтягнуті сіро-сталевими панчохами, на хитке бильце.
— А вже будь така ласкава, розкажи сама!
— Іцика і Сашка не буде. Репетиція завтра. Семен має за кілька годин повернутися. Десь із Тимуром Миколайовичем справи якісь вирішують. Мені до того діла немає.
— А чого ти тут?
— А не зачогокуй! Що мені вдома робити? З батьками нудитися? Думала, матиму хвилинку спокою, а тут ти приперся.
Володимир поклав на стіл пакунок і почав його розгортати.
— А що там у тебе? — запитала Маргарита, відклала книжку й підвелася з дивана. Жіноча цікавість переборювала її войовничу неприязнь до Володимира. Вже з перших днів ближчого знайомства цей хлопець почав її надзвичайно дратувати. Його практичний раціональний розум надто часто конфліктував з її емоційними й ідейними поривами.