Читать онлайн "Маруся Богуславка" - Кулиш Пантелеймон Александрович - RuLit

«Оце ж то й горе, що місця в вас гріють На всі владицтва та й архімандритства І всобиці між Руссю й Руссю сіють По хижому наказу єзуїтства», - Так відказав послові Плетенецький, [83] Колись юркий маршалок повітовий, Тепер святий архімандрит Печорський, До бою за своє добро готовий, Як се показує й покій його столовий.

Скрізь по стінах Трапезної світлиці Під склепом старосвітської будівлі Пищалі семип'ядні, гаківниці, Луки, сагайдаки, шаблі висіли. Бо й Тур-архімандрит [84] ходив войною З козацтвом грошовим в Литву шукати Печорського надбання, і святою Підмогою Пречиста Божа Мати Дала йому добро своє в ляхів одняти.

XII

А Плетенецький Єлисей потужно Успенія святого «хліб духовний» Хранив і боронив. Стояли дружно Ченці та козаки за чин церковний, За ту благочестиву древню віру, Котра нічого більш не вимагає, Як пліндрувати всякого невіру І кожного, хто лишні гроші має, Та з єзуїтами й ляхами накладає.

XIII

Поглядує на нього Оборницький З-за кубка срібного, мов лис хвостатий, Не знає, що сказати пан Брольницький, Посел, на розум дуже небагатий. «Вельможний пане мій архімандрите! - Озвавсь речник. - Не час про те гадати, Як нам «хліби духовні» поділити, і По правді «столиці» пороздавати І надбане з мирян добро попаювати.

XIV

Не час і не пора: бо з-за Дунаю Погрожує, мов Божий суд, руїна І нашому, і Дніпровому краю… Заллється полом'єм вся Україна, Почезнуть села й городи з церквами, В монастирях медів не будуть пити, І там, де ми бесідуємо з вами, По пустках сови тільки будуть вити Проміж німих могил свої пісні квилити». -

«Сіль на язик тобі! Печина в зуби! - Гукне старий чернець, рудий і сивий, Обтерши чорною полою губи. - Що се нам лях провадить нечестивий?» І, мов дрімучий бір, заколихались Чернечі голови під намітками, У пеклі тканими. Ченці шептались Один з одним, немов дуби з дубами Або розпатлані вночі відьми з відьмами.

XVI

Ворожий дух між Руссю і ляхами, «Лукавий» дар гнилої Візантії, Владикував над ницими умами І в душах покріпляв інстинкти злії. За кубками солодкими сиділи, А д' серця кров недобра приливала, І, мов вовки, із-за пеньків гледіли… Гостей така ж ненависть розбирала, А шляхта молода аж шабельки стискала.

XVII

Один речник, як місяць понад хмари, Угору над темнотою здіймався. Достав з кишені срібні окуляри, Надів, блиснув і мовчки осміхався. Йому Брольницький подає цидулу, Інструкцію рекому королівську, Читає він, почавши з артикулу Про ту спасенно-мудру власть попівську, Що вміє козака гнуздати мацапуру.

XVIII

«Від оних давніх літ, як прилучилась З Литвою Русь до польської корони, Печорська лавра славою покрилась… [85] Течуть людей до неї міліони, Щоб там мощам подвижницьким молитись, Дарами штити всечесне Успеннє, Святими молитвами просвітитись, Прийняти від гріхів душі спасенне, А тіла з тяжких недугів ісціленнє.

XIX

Вважаючи ж на жизнь благочестиву Печорських іноків, ми простирали З престолу нашу руку милостиву І їм хліби духовні подавали. Яко ж і в дальших часах обіцяєм У нашій ласці братію держати І на Успеніє, старим звичаєм, Церковні добра щедро надавати, А чесна братія нас мусить послухати.

ХХ

…

XXI

Ченці осклабились і зуби скалять, Мов перед лубкою ведмідь кудлатий… Велику милость королівську хвалять, Готові їй усяк допомагати. Питають: що ж чинити з козаками, Як прийдуть у печери сповідатись? Якими посилати їх шляхами, Щоб здобичі та слави набиратись, І вповні, мов бджола, у монастир вертатись?

XXII

Киплять меди по кубках джереластих. Премудрі надписи ченці читають… Із-за борід, мов кущ лози, метластих, Раз по раз кубків служки доливають… За короля і за його наданнє, Хлібів духовних інокам смиренним, Іде гучне поза столом вітаннє І розлягається під склепом темним, Як гомін мертвих душ у тартарі підземнім.

XXIII

І, мов «козацьке сонце» серед ночі, Що світить низовцям у гайдамацтві, Блищали хижі єзуїтські очі У темнім з роду в рід чернечім царстві. «Панове! Я скажу вам щиру правду, - До грецьких ницаків рече латинський, - У таємничу королівську раду Зібрались біскупи і нунцій римський: Бо пише патріарх до них єрусалимський,

XXIV

Що християнству вже кінець приходить. Уся земля понад трьома морями, Котрою цар турецький верховодить, Здвигнулась, ніби води під вітрами. Ввесь мусульманський світ заколихався, Як океан колишеться ревучий: Народ невірний на войну піднявся, Гогоче, мов та бездна бездну звучи, Рикає, наче лев ногами землю рвучи». -

вернуться

- Плетенецький Єлисей Михайлович (1554 - 1624) - український церковний культурний і громадський діяч. З 1599 p. архімандрит Києво-Печерської лаври, повернув лаврі земельні володіння, відібрані польською владою. Відкрив Києво-Печерську друкарню (1615) і надрукував 11 видань. Брав участь у церковному соборі 1596 p. у Бресті, де виступав проти унїї.

вернуться

- Тур Никифор (?-1599) - архімандрит Києво-Печерської лаври з 1593 p. Один із активних противників Брестської унії в 1596 p.

вернуться

- У XVI-XVII ст. Києво-Печерська лавра була одним із центрів науки і культури на Україні. Протистояла унії. В 1615 p. було відкрито друкарню, а 1631 p.- школу. У цих закладах працювали П. Беринда, А. Кальнофойський (автор праці «Тератургима» з додатком плану Києва і Лаври) та ін.