— Що це? — запитав хтось.
— Ми спускаємось у двотисячні роки, — сказав Дубов. — Завтра ми зустрінемося з нашим минулим.
— Або з майбутнім, — додав інший голос.
— Хтозна, — озвався Дорман. — Ми нічого ще не знаємо. Принаймні до цих вогнів і труб нам ще йти багато тижнів.
— Головне — там немає сторів, — зітхнув хтось. — Там тільки люди.
— А якщо ми ніколи не дійдемо? — запитала якась жінка. — А що, як цей світ — не кращий за наш?
— Ми дійдемо. У нас немає іншого виходу.
Він ще щось говорив, але я вже не слухав. Я взяв Машу за руку, і ми, посміхнувшись одне одному, перші — з’їжджаючи на сідницях — почали спускатись у долину.
25
Як повідомляють із Вищої Контрольної Ради Рейха, загін Спеціальної служби ВКР зумів виявити і ліквідувати таємний табір ПКГ. Це останній оплот купки відступників і містифікаторів, які переховувались у вищезгаданому таборі, виношуючи свої далекосяжні деструктивні плани руйнації планетарної держави та нашої цивілізації. Як з’ясувалось, у таборі процвітали скотолозтво, експерименти над сторами й інші різновиди розпусти. Загони Спеціальної служби всіх зловмисників захопили безпосередньо в їхніх помешканнях. Відтепер наша планета, чий спокій на певний час вдалося похитнути купці горлопанів-кар’єристів, може полегшено зітхнути. Питання закрито. ПКГ більше не існує.