Чому сучасні люди так люблять купувати і споживати, але байдужі до того, що придбали? Вичерпна відповідь на це запитання полягає в самому феномені ринкового характеру: відсутність прихильностей у людей з таким характером робить їх байдужими й до речей. Мабуть, єдине, що для них важливо, — це престиж або комфорт, який дають ці речі, але не самі речі як такі. Їх просто споживають, так само як друзів і коханців, тому що глибока звичка не формується і в цих випадках також.
Позаяк мета людини ринкового характеру — «належне функціонування» за певних обставин, це зумовлює її переважно раціональну реакцію на довколишній світ. Винятковим багатством Homo sapiens є розум у значенні розуміння, а от маніпулятивний інтелект як інструмент досягнення практичних цілей властивий і тваринам, і людині. Маніпулятивний інтелект, позбавлений розуму, небезпечний, бо він змушує людей діяти в такий спосіб, який з позиції розуму може виявитися згубним. Чим видатнішим є неконтрольований маніпулятивний інтелект, тим він небезпечніший.
Трагедію людини, зайнятої тільки наукою, інакше кажучи, трагедію відчуженого інтелекту, а також її наслідки добре ,показав Чарльз Дарвін. В автобіографії він пише, що до тридцятирічного віку знаходив велику втіху в музиці, поезії, живописі, та потім втратив будь-який смак до них на багато років: «Здається, мій розум став якоюсь машиною, що перемелює великі зібрання фактів у загальні закони... Втрата цих смаків рівносильна втраті щастя і може шкідливо позначитись на розумових здібностях, а ще ймовірніше — на моральних засадах, бо вона послаблює емоційний бік нашої природи» (цитовано за Шумахером [96]. — Е. Ф.).
Описаний Дарвіном процес розвивався відтоді дуже швидко, і між розумом та серцем виник майже повний розрив. Але варто звернути особливу увагу на той факт, що такого виродження розуму не сталося у більшості провідних учених, які працювали у галузі точних і найбільш революційних наук (наприклад, у теоретичній фізиці). Я маю на увазі таких науковців, як А. Ейнштейн, Н. Бор, А. Сілард, В. Гейзенберг, Е. Шрьодінгер, — усіх їх глибоко цікавили філософські та моральні проблеми.
Атрофія емоційного життя нерозривно пов'язана з переважанням раціонального, маніпулятивного мислення. Оскільки емоції не культивуються, вважаються зайвими і розглядаються радше як перешкода, вони лишаються недорозвиненими і не перевершують того рівня, який властивий емоційному розвитку дитини. Тому люди з ринковим характером надзвичайно наївні в усьому, що стосується емоційного боку життя. «Емоційні люди» приваблюють їх, однак їхня наївність заважає їм визначити, коли емоційність є природною, а коли — фальшивою. Тому багато брехунів і шахраїв процвітають як духовні та релігійні лідери, тому політики, які зображують сильні емоції, дуже приваблюють людей з ринковим характером, і тому останні не можуть відрізнити щиро релігійну людину від того, хто за порадами своїх піарників просто імітує релігійність.
Ясна річ, описати цей тип особистості можна не лише терміном «ринковий характер». Для цього можна було б використати термін Маркса — відчужений характер; люди з такою вдачею відчужені від своєї праці, від самих себе, від інших людей і природи. У термінології психіатрії людину з ринковим характером можна було б назвати шизоїдною, однак такий термін може ввести в оману, бо шизоїдна особистість, живучи серед інших шизоїдних особистостей, успішно функціонує і не відчуває неспокою, який властивий їй у більш «нормальному» оточенні.
Під час остаточного редагування рукопису цієї книги мені дали змоіу прочитати підготовлену до публікації працю Майкла Маккобі «Гравці: нові корпоративні лідери» [71]. У цьому глибокому дослідженні Маккобі аналізує структуру характеру 250 керівників, менеджерів, інженерів двох успішних великих компаній у США. Більшість отриманих ним результатів підтверджує мій опис кібернетичної особистості, особливо щодо переважання раціональної сфери і слабкого розвитку сфери емоційної. Результати проведеного Маккобі дослідження мають велике суспільне значення, бо чимало описаних ним керівників та менеджерів або вже є, або стануть у майбутньому лідерами американського суспільства.
Відомості, отримані Маккобі внаслідок проведення з кожним членом групи від трьох до двадцяти інтерв'ю, дають чітке уявлення про тип характеру[23].
Глибока наукова зацікавленість у розумінні, динамічне відчуття роботи, жвавість — 0%
Зосереджений, енергійний, вправний, але бракує глибокого наукового інтересу до природи речей — 22%