*
І не хто інший, як моя матінка, Mater Admirabilis, власний монастир, урешті-решт, мені купила. Вже кілька місяців завдяки доброчинності княгині Одескалькової[101] я мешкала в окремому будинку в саду сакрекерок, де тимчасово мала збирати й муштрувати василіянок Воскресіння. Були зі мною одна полька і Маріетта, дуже хвора, але така прекрасна, що я про неї завжди говорила: А цю, хоч би вона все життя в ліжку лежала, я до монастиря прийму і сама буду їй прислужувати, бо вона має Божий Дух і Найсвятіша Діва благословила мене тричі, коли я за неї молилась! Однак як збереш послушниць, якщо в будинку недостатньо місця? Ледве Папа дозволив оточити образ каплицею, панотчик кинувся до багатих пань, бо непосида: сюди листа послав, там покірно схилився, деінде руку простягнув — досить сказати, що посипалися пожертви на облаштування каплиці для Предивної Матері й із Риму, й із Парижа. Господь забезпечив коштами! Пішов хтось із братів з облатками по світських панях, узявши із собою скарбонку, заходить до одної, його запрошують у кімнати, а тут якраз франт відносить їй сто п’ятдесят франків, програних у карти. Мені належиться відсоток! — пожартував братчик, одначе пані не відсоток, а все до скарбонки кинула, а почувши від франта, що це на облаштування каплиці буде спрямовано, окремо сто франків дала. Покутниця іншого брата, панна служниця, була великою доброчинницею каплиці; сама хотіла вступити в монастир, святоблива, вона мала накопичені кошти, тож сипонула Mater Admirabilis грошвою, а змартвихвстанці пристарали для неї окремий монастир.