Ех, правду кажучи, змартвихвстанці ще за життя мене поховали, землі лопатами насипали на обличчя, на вельон, кривий хрест над головою увіткнули й навіть на могилку не приходять. Жодних порад у мене не просять, ні про що не запитують, жодної газети з моїм портретом не пришлють, не принесуть, зрештою, і газети про мене не пишуть, жоден задрипаний журналіст до моєї келії не причалапає. Один лише панотчик ще мене зрідка провідував, кілька років тому навіть відправляв у нашому костелику реколекції[119], навіть тоді був холоднішим, ніж колись, — і не від старості цей холод, бо ж і я стара, а від зневаги якоїсь, навіть невимовної. Усі вони без мене обходились і чудово обходяться, їм уже не потрібні ні мої історії, ні пророцтва, ні навіть чудеса; зрештою, відколи закінчилася віра в мою історію, — а навіть якщо мені ніхто цього в очі не скаже, я відчуваю це, як ниття в ногах перед дощем, — відтоді й чудес бракує, вони вичерпалися, як висохла криниця. Спочатку змартвихвстанці вислали до Польщі Юлію Бартошевич, яка на старості літ займається вихованням пань, до чого, можливо, має краще покликання, ніж до чернечої ряси; вона ще намагалася вступити до львівських сакрекерок, але їй відмовили через старість — і добре, бо що ж це за наречена для Нареченого, обличчя, мабуть, як зморщена сливка, тіло обвисле, подих прокислий. Потім мене в Римі закопали, дозволили італійцям віддати під владу чужих жінок, мені, як на глум, залишивши тільки цю патерицю, якою я не пасу своїх сестричок і в кращому разі можу нею мишу вбити або цвях втовкти в стіну. А самі вони в захваті виспівують, цвірінькають, що в жодних родинах так не любляться, як вони любляться в цьому своєму згромадженні. Один другому вибачив, Семененко — панотчику, а панотчик — Семененкові, один другого попід коліна піднімає, розвіялися вітром старі чвари, всі солоденькі, як цукрові півники. Неможливо висповідатися комусь із них у всій гіркоті, а тому я сповідаюся цим сторінкам, які жодного відпущення гріхів не дадуть. Але й проповідей не промовлятимуть.
119
Реколекції — духовні вправи, зібрання та семінари, спрямовані на духовне оновлення та очищення.