— Багіра? Я б не хотів...
Його слова урвало ревіння і хрускіт галуззя в гущавині біля підніжжя Скелі. З'явилася Багіра — легка, дужа і грізна, як завжди.
— Ось чому,— сказала пантера, показуючи закривавлену праву лапу,— ось чому я не приходила. Лови були довгі, але тепер він лежить забитий у кущах, буйвол, що звільнив тебе, Маленький Брате. Всі борги сплачено. Я нічого не буду казати, бо все вже сказав Балу.— Вона лизнула ногу Мауглі.— Не забувай, що Багіра любить тебе! — гукнула вона і подалася вниз. Біля підніжжя пагорба вона знову гукнула гучно і протяжно:
— Доброго полювання по новому сліду, Повелителю Джунглів! Не забувай, що Багіра любить тебе!
— Ти чув? — мовив Балу.— Доброго тобі полювання. Та спочатку підійди до мене, о мудре маленьке Жабеня, підійди!
— Нелегко міняти шкіру,— сказав Каа.
А Мауглі ридав і ридав, притиснувшись головою до грудей сліпого ведмедя і обнявши рукою його за шию. Балу кволо намагався лизнути йому ноги.
— Зірки тьмяніють,— сказав Сірий Брат, нюхаючи вранішній вітерець.— Де буде наше лігво сьогодні? На нас чекають нові шляхи.
І це — остання із розповідей про Мауглі.