Выбрать главу
На всіх стежках, на моріжках Повисохне роса, І на землі кігтистий слід Себе відкриє сам. Про водопій удень не мрій, Лунає звідусіль: «Солодких снів тому, хто штив Закони Джунглів всі!»

Неможливо відтворити те враження, що здатна викликати пісня, яку виконували вовки, коли чули тріск гілок під ногами людей, що видиралися на дерева, і голосіння Бульдео, який промовляв одне за одним усі відомі йому заклинання. Потім вовки заспокоїлися й лягли спати, бо вони розважливо дивилися на речі. Як усі ті, хто живе зі своєї праці, вони знали: коли не виспатися як слід, то ніяка робота добре не піде.

ІІІ

Тим часом Мауглі залишав за собою милю за милею. Хлопчик захоплювався своєю бадьорістю та легкістю, які збереглися, хоча він і жив так довго серед людей. У голові, немов цвях, сиділа лише одна думка: за всяку ціну звільнити з пастки Мессуа та її чоловіка. Він обіцяв собі, що пізніше обов’язково відплатить мешканцям села за те зло, яке вони їм заподіяли.

Вже сутеніло, коли хлопчик побачив перед собою таку знайому галявинку й дерево дхак, де очікував на нього Сірий Брат того ранку, коли він убив Шер-Хана. Хоча Мауглі й був надзвичайно сердитий на Людське Плем’я і їхні звичаї, однак розчулився, коли побачив покрівлі села. Передусім він звернув увагу на те, що поселенці раніше, ніж звичайно, повернулися зі своїх нив і що замість готування вечері вони зібралися натовпом під деревом, зчинивши галас і суперечки.

Люди тільки й роблять, що влаштовують пастки один на одного — інакше вони не будуть задоволені, думав хлопчик. Раніше вони ставили капкан на Мауглі (відтоді пройшло лише два дні, а йому здавалося, що кілька років). Сьогодні пастка влаштована для Мессуа та її чоловіка, а завтра чи післязавтра знову прийде черга Мауглі.

Він тихенько пройшов біля зовнішньої стіни хатини, де жила Мессуа, і зазирнув через вікно всередину кімнати. Жінка лежала на підлозі з ганчіркою в роті, її руки й ноги були зв’язані. Вона важко дихала й стогнала. Чоловік лежав прив’язаний до дерев’яного розмальованого ліжка. Двері були замкнені. Біля порогу сиділи троє чи четверо людей, повернувшись спиною до дверей.

Мауглі добре знав звичаї людей. Він знав: поки вони їдять, базікають чи курять, вони не будуть нічого робити, але тільки-но закінчать бавитися зі своїм ротом, враз стануть небезпечними. Бульдео повинен був прийти ще не скоро. До того ж, якщо його чотириногі супутники будуть добре виконувати доручення Мауглі, мисливець, без сумніву, принесе багатий матеріал для розповідей. Тому хлопчик, не поспішаючи, заліз у вікно хатини й перерізав мотузки, якими були зв’язані полонені. Потім він знайшов молоко для Мессуа, яка була напівживою від болю й жаху. Від самого ранку з неї безжалісно знущалися, і вона так страждала, що якби Мауглі вчасно не прикрив жінці рота, то її крики почули б люди. Чоловік був лише наляканим, і коли хлопчик його звільнив, він відразу опанував себе й почав витягувати зі скуйовдженої бороди тріски й бруд.

— Я знала, знала, що він прийде! Тепер я впевнена, що він мій син, — говорила крізь сльози Мессуа, притискаючи Мауглі до грудей.

До цього моменту хлопчик був абсолютно спокійним, але тепер його охопило хвилювання: він весь тремтів, не розуміючи, що відбувається.

— Що це означає? За що вони зв’язали тебе? — запитував Мауглі після того, як опанував себе.

— Вони вирішили вбити нас за те, що ми прийняли тебе як сина, за що ж іще? — сердито відповів чоловік Мессуа. — Подивися, я теж закривавлений, — Мессуа не говорила нічого, а Мауглі не слухав її чоловіка — він не зводив погляду з ран жінки. Очі хлопця блиснули гнівом, коли побачили її кров.

— Хто це зробив? — запитав він. — Вони дорого заплатять мені за це.

— Усе село брало в цьому участь. Я багата людина, маю худобу. Ось чому вони так охоче звинуватили нас у відьмацтві, скориставшись тим, що ми прийняли тебе.

— Ти пам’ятаєш, Нату, я дала тобі молоко? — тихо сказала Мессуа. — Так ось, це тому, що ти мій син, якого забрав тигр, тому що я люблю тебе, моє дитя! Вони сказали, що я твоя мати, що я мати диявола, і тому вирішили мене вбити.

— А що таке диявол? — запитав Мауглі. — Смерть я знаю, але диявола не бачив.

Чоловік спідлоба глянув на хлопчика, а Мессуа засміялася.

— Ну, поглянь на нього! — звернулася вона до свого чоловіка. — Адже я знала, адже я говорила тобі, що він зовсім не чаклун. Він мій син! Так, я знаю, що він мій син!