Величезна чорна пантера стрибала, як стрибають кошенята, ганяючись за зів’ялим листком, який тріпоче над їхньою головою. Вона розтинала ударами лап повітря, яке свистіло від її змахів; падала на землю і злітала знову вгору, весь час то м’яко муркочучи, то рикаючи й пихкаючи, як паровий котел.
— Я Багіра — Багіра Джунглів, Багіра ночі. В мені моя сила! Хто витримає мій удар?
Що таке переді мною ти, людське дитинча? Одним ударом лапи я розчавлю твою голову, як чавлю влітку жаб, які трапляються мені на дорозі!
— Ну, що ж, удар! — сказав Мауглі мовою людей, а не мовою Джунглів.
І людське слово одразу зупинило Багіру. Вона затремтіла, впала на задні лапи, і голова її опинилася якраз навпроти голови хлопчика. Мауглі поглянув на пантеру і продовжував дивитися вперто, не зводячи очей, як дивився інколи на вовченят, коли ті не хотіли його слухатися. Мауглі дивився в її сяючі зелені очі, доки в них не згасло це дике сяйво, як гасне світло маяка, що кидає свій промінь серед моря. Не витримала Багіра погляду Мауглі, блиск її очей потьмянів, голова опустилася нижче, і раптом її червоний шорсткий язик торкнувся ноги хлопчика.
— Ех, Багіро! — вимовив Мауглі, плескаючи рукою по шиї і спині пантери. — Заспокойся, заспокойся! Це не твоя провина, це все ніч.
— Так, правда, це все від нічних пахощів, — сказала Багіра смиренним голосом. — Це нічне повітря запаморочило мені голову. Але як ти дізнався?
Справді, повітря навколо індійського села завжди сповнене різних запахів. А на мешканців Джунглів, які мало не всі свої враження отримують через нюх, запахи діють так само збудливо, як музика чи наркотики — на людей.
Мауглі ще погладив пантеру, і вона вляглася біля нього, наче кішка біля вогню — вона підібрала під себе лапи й напівзаплющила очі.
— Тебе не зрозуміти: то ти наш, із Джунглів, то не наш, — промовила пантера після короткої паузи. — А я лише чорна пантера. Та я люблю тебе, Маленький Брате.
— А вони щось надто довго не можуть наговоритися там під своїм деревом, — сказав Мауглі, не відповідаючи на останнє зауваження Багіри. — Певно, Бульдео має що розповісти. Але скоро, мабуть, вони підуть по чоловіка й жінку, яких замкнули в пастку, щоб спалити їх. І раптом побачать, що пастка порожня! Ха-ха-ха!
— Послухай, — сказала Багіра. — Я тепер уже зовсім заспокоїлася, і мені спало на думку ось що. А якби вони в пастці знайшли мене? Адже тоді навряд чи хтось із них наважився б висунути носа з хатини. Мені не вперше сидіти в клітці. Але я не думаю, щоб людям вистачило сміливості підійти до мене і спробувати зв’язати мотузками.
— Дивися ж тільки, будь обережна, — сказав Мауглі й засміявся. У нього, здається, почався напад веселощів. Чорна пантера тим часом прослизнула всередину хатини.
— Фі! — фиркнула вона. — Як тут смердить людиною! А в них така ж постіль, яка була в мене у звіринці в Одейпурі. Ну, от я і вляглася. — І Мауглі почув, як ліжко затріщало під пантерою. — От здивуються вони, коли побачать, яка дичина потрапила в пастку! Підійди до мене, Маленький Брате, і сідай поруч; ми разом заспіваємо їм «щасливого полювання»!
— Ні, я маю зовсім інші плани. Людська Зграя не повинна знати, що я беру участь у цьому, і тому не хочу, щоб вони мене бачили.
— Нехай буде по-твоєму. Тепер вони можуть приходити.
Тим часом під деревом було дуже гамірно. З того краю села, де відбувалися збори, чулися дикі крики. Натовп чоловіків та жінок рухався вулицею, вимахуючи палицями, косами й ножами. На чолі юрби йшли Бульдео й брамін. Люди рухалися за ними і кричали:
— Розжарені монети змусять цих чарівників зізнатися! Треба спалити їхній дім разом із ними, ми покажемо, як давати притулок вовкулакам! Потрібно спочатку побити їх палицями. Вогню несіть сюди, вогню! Більше смолоскипів! Бульдео! Розжарюй ствол своєї рушниці!
Біля дверей трохи затрималися — вони були щільно зачинені, але юрба натиснула, і двері вискочили. І от при світлі смолоскипів перед очима людей постала дивна і жахлива картина: на ліжку випросталася на всю довжину пантера. Її лапи трохи звішувалися, і вся вона була чорна, як пекло, й моторошна, наче демон.
Раптом в юрбі запанувала мертва тиша, яка тривала з півхвилини. Після цього ті, хто був попереду, повернули назад до виходу, натискаючи на задні ряди. В цей час Багіра підняла голову і позіхнула, випустивши особливий звук, який показував презирство до людського натовпу. При цьому вона розкрила на всю ширину пащу, в глибині якої рухався червоний язик; нижня щелепа опустилася так, що можна було бачити її глотку й величезні ікла. Потім щелепи зімкнулися і клацнули, наче сталевий замок. Хвилину потому хатина спорожніла. Багіра вистрибнула у вікно й зупинилася біля Мауглі. Тим часом люди з лементом і криками, перекидаючи й штовхаючи одне одного, мчали вулицею, і кожен намагався швидше заховатися у своїй хатині.