Під час своїх блукань Мауглі заходив на край високого, порослого травою Деканського плоскогір’я, і йому не раз доводилося зустрічати диких собак, які безтурботно спали чи гралися в улоговинках серед кущів. Він відчував до них відразу й ненависть за те, що їхній запах відрізнявся від вовчого, за те, що вони не влаштовували лігва в печерах, а головне — за те, що в них між пальцями росло волосся, а у вовків між пальцями шерсті не було. Хлопець ще тоді дізнався від дикого слона Гаті, що зграя диких собак, яка полює, є дуже страшним ворогом. Сам Гаті завжди поступається дорогою перед ними, відходячи з того напрямку, який вибрали дикі собаки під час свого походу і яким вони йдуть, доки не загинуть геть усі чи доки не закінчиться запас дичини на їхньому шляху.
Акела теж дещо знав про диких собак. Він спокійно сказав Мауглі:
— Набагато краще померти разом з іншими, ніж самому. Це буде хороше полювання, і до того ж моє останнє полювання. Але ти, Маленький Брате, — людина, а люди живуть довго, і в тебе в майбутньому є ще багато днів і ночей. Тому йди краще на північ, заховайся там, і якщо якийсь вовк залишиться живим, він прийде до тебе, після того як підуть дикі собаки, і принесе звістку про битву.
— Тож мені слід піти в північні болота, ловити там рибку і спати на деревах. А чи не краще в такому разі попросити допомоги у племені Бандар-Ліг і харчуватися горіхами, доки Зграя буде вести бій тут, внизу? — з іронією запитав Мауглі.
— Та зрозумій же ти: це буде бій до смерті! Ти ніколи не мав справи з цими червоними вбивцями. Навіть сам Смугастий, і той…
— О-о-о! — презирливо вигукнув Мауглі. — Я вбив одну смугасту мавпу. Тепер ти послухай: були в мене Батько Вовк і Мати Вовчиця, і був у мене один старий сірий вовк… який інколи говорив не те, що треба: тепер він зробився зовсім білий… він став для мене батьком і матір’ю. І тому я, Мауглі, — тут хлопець дуже підвищив голос, — кажу: коли прийдуть Червоні Собаки, Мауглі та Вільний Народ будуть битися разом. І я присягаюся буйволом, за якого купили мені життя, тим буйволом, якого віддала за мене Багіра в ті далекі дні, які не може пам’ятати ніхто зі зграї, присягаюся, і нехай дерева та річка почують мене і запам’ятають мою клятву, якщо я забуду її: я присягаюся, що цей ніж стане зубом для Зграї, і думаю, що цей зуб буде гострішим за інші. Ось слово, яке даю я, Мауглі.
— Ти не знаєш, що таке Червоні Собаки, ти, людино з вовчою мовою, — крикнув Вон-Толла. — Я думаю про одне, як би сплатити їм мій борг крові, перш ніж вони розірвуть мене на шматки. Дикі Собаки йдуть повільно, вбиваючи все. Доки вони прийдуть, ще пройде зо два дні, й до того часу мої сили відновляться. Тоді я буду готовий сплатити їм мій борг крові. Але вам я б порадив інше, Вільний Народе. Для вас було б кращим іти на північ і перебути там деякий час, доки Червоні Собаки не підуть звідси. Це буде таке полювання, коли не вистачатиме часу на сон.
— От що скажу на слова твої, Вон-Толло! — з різким сміхом крикнув Мауглі. — Вільний Народе! Він радить нам рушати на північ, їсти там ящірок і щурів, щоб ненароком не зустрітися з Червоними Собаками. Вони будуть вільно полювати на наших землях, а ми будемо переховуватися десь на півночі, доки їм не заманеться віддати нам те, що й так нам належить. Вони собаки! І собачі діти — червоні, жовтопузі, безволосі, з шерстю між пальцями! Червоні Собаки приводять по шість чи вісім дитинчат за раз, наче якісь чикаї (маленькі стрибаючі щури). Звісно, нам не залишається нічого іншого, як тікати звідси, Вільний Народе, і просити у мешканців північних боліт, щоб вони кидали нам хоча б нутрощі одубілої худоби! Джунглі наші! Тож подумайте, Вільне Плем’я, і вибирайте! Це буде славне полювання! Ми битимемося за Зграю, за всю нашу Зграю! За наші лігва, за наші родини, за наших підлітків, які починають полювати, і за маленьких дитинчат у печерах! Рушаймо назустріч Червоним Собакам! Ходімо на них! Ходімо назустріч Червоним Собакам! Ходімо на них! Ходімо на них!
На цей заклик Зграя відповіла громовим криком, який здійнявся серед нічної тиші, наче шум поваленого дерева.
— Йдемо на них! — відповіла Зграя.
— Залишайтеся тут! — сказав Мауглі своїм чотирьом Братам. — Нам буде потрібен кожен зайвий зуб. Нехай Фао і Акела підготують Зграю до битви, а я піду дізнаюся про кількість собак.