А тоді пісню підхопила Багіра.
Народилась я у клітці
І з людьми у юнім віці
Познайомилась: замок —
То був перший мій урок.
Й серед людства є шакали,
Лицеміри небувалі, —
Не підходь до них на крок,
Не шукай кривих стежок.
Зваблюють життям легким —
Мовчки йди шляхом своїм,
А на слабших нацькують —
Мовчки знай тропу свою.
Вбивство — не найкращий чин,
Не хизуйся без причин.
Ані пісня, ані крик
Хай мисливської пори
Не зіб’ють тебе зі сліду,
Не дадуть зазнати стиду.
Вітер, дощ, далека путь —
Джунглі Брата бережуть.
І що далі він відходив, то слабшим робився голос джунглів.
На новім шляху у світ,
Де зупиниться наш слід,
Де горить Червоний Квіт,
Спатимеш в низькій тюрмі
Й дослухатимешся в тьмі,
Як скрадаємося ми;
Зранку збудишся зі сну,
В Джунглях спом’янеш весну —
Час на тугу не марнуй…
Силі правди не зігнуть,
Вітер, дощ, далека путь —
Джунглі Брата бережуть.
