— Полковнику, може, вам це якось придасться. Я вмію читати по губам і знаю, що шепотів старий перед смертю.
— І що?
— Він просто молився...
Trinity
Мережа лише здається безладом, нагромадженням айпішок, доменних імен, форумів, чатів, ефтіпі-серверів, веб-ресурсів. У всьому є система. Вона мусить бути, бо хаос має властивість до самоорганізації. Контора дещо запізнилася і лише нещодавно взялася наводити там лад. У всьому винні старі пердуни, що керували Конторою донедавна. Вони визнавали лише традиційні методи роботи — топтунів, стукачів, ліквідаторів. Та наш мудрий Президент вчасно змінив керівництво. Ще трохи — і ми би програли боротьбу за мережу. Бо ж бардак, або ж хаос, починається в головах. Моя робота — мурувати стіну. Ні, не матеріальну. Такі не довговічні, їх потім руйнують і камінці з них продають, як сувеніри. Я ж мурую стіну у свідомості, перегороджую цим муром людям мізки. А далі вони народять дітей і вже самі їм змурують стіну. З любов'ю — камінчик до камінчика.
Я працюю в Конторі у відділі протидії інформаційним диверсіям. Моя спеціалізація — інтернет-форуми. Звати мене Ярема, Lvovjanin, Сармат, Юнона, Кіт, Pravoslavnyi, Zaporozhets, Russ, Lusiya, Petropavlovsk, Sarmat, Даша. Я люблю свою роботу — тут я завжди різний. Можу бути чоловіком, а можу й жінкою. Я мешкаю в Івано-Франківську і в Лондоні, в Ярославлі і в Нью-Йорку. Я живу в Мережі — різноманітне і цікаве життя, наповнене сенсом і спілкуванням.
А що вдома? Маленька однокімнатна з нудними шпалерами в дрібну квіточку, протерте м'яке крісло, пачка позавчорашніх сосисок в холодильнику, і телевізор. А що по ньому можуть сказати нового для мене? Я знаю те, що вони говоритимуть завтра, знаю, що скажуть їхні опоненти, і знаю, що їм відповість Президент. Це все є на тому папірці, що роздають нам на щоденній планьорці. Новини не стаються — їх створюють. Справа лише в тім, хто — ми чи вони.
Ось, мало не пропустив потрібний пост.
Irina> Ми сповзаємо до тоталітарної системи. Фашизм — це реальність. Невже ніхто не помічає?
Швидко відповідаю:
Sarmat> Дамочка, тєбє би мужика надо, чтоби тєбє із своїх куріних мозгов мислі ізвлєкать било нєкогда і на форуми, гдє умниє люді общаются, нє совалась.
Юнона> Я в Лондоне жіву. Здєсь всьо то же. Спецслужби все конроліруют. Так і должно бить.
Кіт> Ето всьо амерікоси мозги тєбє засралі. У нас нормальноє государство. Нужен порядок.
Вона щезла. Я уявив її на хвилю — дамочка років тридцяти, в окулярах. Освіта вища, мабуть, технічна, живе самотньо. Для такого психологічного портрету вистачає двох-трьох постів. Нічого чудесного — простенька прикладна психологія. Заміжня не буде стільки часу висіти в мережі. Пише більш-менш грамотно, хоча часом губить коми. Мережевим сленгом не користується. Таку обхамиш — і вона заплаче. Ось, закопилила губу від образи і закрила браузер. На цьому форумі вона більше не з'явиться. Інтелігенція, блін, культура... Здається, ще Дзержинський казав: «Коли чую слово культура, рука сама тягнеться до маузера». Ги-ги, звісно, знаю:). Це слова Геббельса. Але Залізний Фелікс під ними теж із задоволенням підписався б.
Інший монітор:
Trinity> Людожерський терористичний режим. Мо' вже не треба офіціоз тут проганяти? Capмат, забий си об мур.
Тінейджерка, напевно, жує жуйку, поки це пише. Розумна — не використовує відіменний нік, готовий закластися — ходить через анонімні проксі. Що ж, цікаво...
— Відділ ідентифікації, перевірте нік Trinity.
Якесь шарудіння, і заспаний голос відповідає:
— Не прослідковується ланцюжок анонімних проксі-серверів. На третьому ми її загубили. Це поки все...
Усміхаюся до себе. Що ж, падонковскій ми вчили на курсах і навіть складали екзамен. Чи зачот?
Sarmat> В бабруйск животноє.
Pravoslavnyi> Ето всьо жиди, жиди воду мутят. Всьо тіше становіться чистий звон колоколов канонічєского православія. Когда в странє бардак — оні богатєют.
Lusiya> Trinity, думаєш, тут всьо красиво? Любой поліцейській посрєді уліци может остановіть тєбя і провєріть документи. А еслі нєт Нью-Йоркской регістраціі — забєрьот в участок. У ніх всьо то же, что і у нас.
Trinity> Sarmat-Pravoslavnyi-Lusiya, таварісч майор — регочудонесхочу. ПешиСчо про Нью-Йорк. :)))))))))))
Я мимоволі усміхнувся до монітора. Вредне дівчисько. Мабуть, жує свою жуйку і теж усміхається до свого монітора. Цікаво, напевно, ці флюїди якось передаються через комп'ютерні чіпи, кабелі, хаби, оптоволокно, супутники. Дивно, але часом відчуваєш якусь симпатію до людини, навіть не знаючи, хто вона, скільки років, яка на вигляд. Trinity — комп'ютерна бунтарка, що повстала разом зі жменькою таких самих божевільних проти всесильної Матриці.
А я хто в цій грі? Один із агентів Смітів, незчисленних і всюдисущих, гвинтик системи, одна зі складових Матриці?
Либонь, ні, я не схожий на елегантного і незнищенного Сміта. Окуляри ношу, щоправда не чорні, а звичайні, мінус п'ять діоптрій, маю черевце і ходжу в пом'ятому костюмі та краватці з плямою. Але я теж незнищенний. Якщо потраплю під авто чи раптом зупиниться серденько (а воно вже вряди-годи дає про себе знати) — Sarmat, Юнона, Кіт, Pravoslavnyi, Zaporozhets, Russ, Lusiya, Petropavlovsk, Даша залишаться жити. Прийде хтось схожий на мене — в м'ятому костюмі, можливо, в окулярах. Я не агент Сміт, я безсмертний і неспалимий капітан держбезпеки, я частина новітньої Матриці, створеної Конторою.
Телефонний дзвінок перервав роздуми.
— Операторе, притримайте Trinity, нам потрібно її вирахувати. Вона створює проблему.
Та Trinity вже вийшла з форуму. Вже прийшла наступна зміна, і я швидко передав справи.
Була восьма ранку, люди поспішали на роботу. Створює проблему? В перекладі з конторської говірки на людську мову це означає, що її шукатимуть ліквідатори. Вони вб'ють це вредне дівчисько. Не з пістолета з глушником, це лише у фільмах. Скинуть під поїзд, викинуть із вікна, організують пожежу. Ліквідатори винахідливі. Зрештою, навіщо все це мені? Яке мені діло до людини під ніком Trinity?
Та шефи з контори помилилися, помилилися небезпечно. Старенький кумедний парадокс — якщо цирульник голить лише тих, хто не голиться сам, тоді хто голить самого цирульника? Не можна мурувати стіну у чужих мізках, якщо вона є у твоїй голові. Матриця недосконала...
В інтернет-кафе сиділо кілька школярів, що вирішили прогуляти заняття, і завзято мочили з великих шот-ґанів якихось потворних монстрів. Ці примітивні світи з похмурими, захляпаними кров'ю стінами нескінченних коридорів, дверима, де завжди причаїться якась цифрова примара, притягують дітлашню. Усе просто: є лише «Я» — грізний і нещадний, до зубів озброєний мен із квадратною щелепою і маленькими очицями, та дуже хоробрі й не вельми кмітливі вороги-монстри, що самі лізуть під вогонь футуристичного мега-ґана. Якщо тебе вбили — зчитався з останнього пройденого епізоду. Простенька і наївна симуляція реальності, де ти не гвинтик системи, а вісь Усесвіту.
Відірвіться на мить від своїх моніторів, дітки, озирніться. Ось я, літній дядечко в окулярах, із червоними від нічних сидінь за монітором очима,— справжній комп'ютерний монстр, підступна почвара, що руйнує вашу свідомість, отруює мозок. Мене не вб'єш цими пукалками, я, як кіплінгівський удав Каа, паралізую вашу волю — ви чуєте мене, бандерлоги?
Щоб не реєструватися в журналі, помахав перед носом адміна червоним посвідченням із золототисненим логотипом Контори.