НЯНЬКА: Обережно, Медеє, хтось іде!
(Медея обернулася, перед нею стоїть Креон, у супроводі двох чи трьох чоловіків).
КРЕОН: Ти Медея?
МЕДЕЯ: Так.
КРЕОН: Я Креон, король цього краю.
МЕДЕЯ: Добрий вечір.
КРЕОН: Мені розповідали твою бувальщину. Тут знають про всі твої злочини. Скрізь, по всьому острові, матері оповідають своїм дітям, щоб на них наводити страх. Я дозволив тобі перебути з твоїм візком кілька днів на цьому місці. Але тепер ти мусиш від’їхати.
МЕДЕЯ: Що я заподіяла людям Коринту? Пограбувала їхні курники? Чи їхня худоба хворіє? Чи може затруїла їхні криниці, коли брала звідти воду?
КРЕОН: До цього часу все ще гаразд. Але одного дня ти можеш все не зробити. Йди!
МЕДЕЯ: Креоне, мій батько теж король.
КРЕОН: Знаю. Ти можеш поскаржитися на мене в Колхіді.
МЕДЕЯ: Добре, я повертаюся туди. Я більш не буду страхати жінок твого села, мій кінь більш не буде скубати убогу травицю твого поля. Я повертаюся в Колхіду. Але чоловік, що вивів мене звідти, повинен мене туди довести.
КРЕОН: Про що ти говориш?
МЕДЕЯ: Віддай мені Ясона.
КРЕОН: Ясон мій гість, син короля і мого колишнього друга. Він може робити, що він хоче.
МЕДЕЯ: Чому співають люди в твоєму селі? Навіщо ті вогні, танці и так багато вина? Коли це вже остання ніч, яку я проводжу на цьому місці, чому ж вони, твої люди, не дають її провести спокійно?
КРЕОН: Це теж я хочу тобі ще сказати. Вони відзначають сьогодні ввечорі весілля моєї дочки. Завтра Ясон одружується з пек».
МЕДЕЯ: Багато їм щастя і довгого життя!
КРЕОН: Вони зрікаються твоїх побажань.
МЕДЕЯ: Чому, Креоне? Запроси й мене на весілля. Познайом мене з твоєю дочкою. Моє знайомство може їй корисним бути. Впродовж десяти років я була жінкою Ясона, я їй можу багато дечого сказати. Вона ж його знає всього якихось десять днів.
КРЕОН: Щоб запобігти подібній сцені, я наказав, щоб ти покинула Коринт ще цієї ночі. Запрягай коня, зав’язуй свій клунок. Через годину ти мусиш переступити кордон Коринту. Ці люди супроводжують тебе.
МЕДЕЯ: А коли я відмовлюся від’їхати?
КРЕОН: Сини старого Пелія, якого ти вбила, і всіх королів цього побережжя, вимагають твоєї голови. Коли ти відмовишся йти, я тебе видам їм.
МЕДЕЯ: Вони твої сусіди. Вони сильні. У королів завжди заведено послуговуватися подібними проханнями. Чому мене негайно не затримаєш і не віддаси?
КРЕОН: Ясон просив мене, що тобі дати можливість самій відійти.
МЕДЕЯ: Добрий Ясон! Я мушу подякувати йому, аджеж так? Хоч. думаю, що тобі також було б прикро, коли б у день вашого весілля мене катували тесалійці. Процес усього за кілька миль від Коринту, процес, де б я голосно оповістила, ради кого я вбила Пелія? Ради зятя, достойні судді, ради шановного зятя сусіднього короля, з яким ви утримуєте найкращі відносини… Ти ведеш свою королівську службу, Креоне, дуже легковажно. В палаці свого батька я мала досить часу, щоб навчитися керувати. Найкраще для тебе самого, як ти мене уб’єш негайно.
КРЕОН (глухо): Так, це я повинен зробити. Але я обіцяв, що дам тобі можливість самій від’їхати. В твоєму розпорядженні ще одна година.
МЕДЕЯ (підходить і оглядає його): Креоне, ти вже старий. Ти вже довгий час королюєш. Тобі вже набридло дивитися, як повз тебе тягнуть чоловіків та рабів. Ти вже доволі заподіяв підлостей. Подивися мені в очі і пізнай мене. Я Медея, дочка Ета. Я вбивала інших, коли це було потрібно, а вони були, напевно, неповинніші, ніж я сьогодні. Я твоєї породи. Ми належимо до тих, які судять і рішають без відклику і без кари совісти. Ти поводишся не як король, Креоне. Коли ти хочеш віддати Ясона своїй дочці, то накажи негайно вбити мене, разом із старою, з моїми дітьми і моїм конем. Накажи двом твоїм надійним чоловікам спалити всіх нас — і все наше на цьому полі — і попіл розвіяти по вітру. Нічого не повинно лишитись від Медеї — нічого, окрім великої чорної плями отут на траві та повісти, яку вечорами розповідатимуть дітям Коринту, щоб вони боялися.
КРЕОН: Чому ти хочеш померти?
МЕДЕЯ: А навіщо мені жити? Ані ти, ані я, ані Ясон не бажаємо, щоб я ще хоч годину прожила, ти знаєш, що я кажу правду.
КРЕОН (тихо, з жестом): Я не бажаю більше крови.
МЕДЕЯ (кричить): Тоді ти занадто старий, щоб бути королем. Звільни місце своєму синові, хай він керує, як належиться, а ти доглядай винограду на сонці. Для чогось іншого ти вже нездатний.