Насамперед: ми не бачимо, від чого вакцини нас уберігають, саме тому, що вони працюють. Автор сподівається, що про натуральну віспу ще хтось пам’ятає (це саме та хвороба, яка вбила у ХХ столітті більше людей, ніж обидві світові війни), і тільки завдяки щепленням ця хвороба живе винятково в нашій пам’яті та у двох лабораторіях у світі. До кінця усвідомити цінність вакцин вийде лише тоді, коли людство припинить вакцинуватись і почне помирати прискореними темпами.
По-друге, антивакцинаторські настрої багато в чому продиктовані психологічними особливостями людей. Так, особи, які мають загострене відчуття «утискання свободи», більше схильні протестувати проти будь-яких соціальних обмежень і примусу, а значить, і проти щеплень 27. Крім того, згідно з даними досліджень, серед антивакцинаторів легше знайти людей, які бояться голок і крові.
По-третє, істинний антивакцинатор обов’язково вірить у змову. Поміркуйте лишень: якщо всі провідні медичні установи світу одностайно виступають за вакцинацію, якщо практично всі уряди на планеті підтримують вакцинацію тією чи іншою мірою, а насправді вона вбиває людей, то іншого варіанта, крім як вірити, що всіх купили-залякали-придумайте-свій-варіант, — бути не може.
Парадоксально, але антивакцинатори, навпаки, вважають себе єдиними критично мислячими людьми, які всіх давно розкусили й не вірять у маніпуляції бігфарми і масонів. Паралельно, звісно, вони розганяють безглузді фейки, дуже часто їх навіть не читаючи.
Особливо прикро, коли шкідливі та брехливі міфи поширюють самі лікарі. Наприклад, коли в Україні зареєстрували спалахи кору, деякі медики почали поширювати фейки, «підкріплюючи» їх нібито науковими публікаціями: «Перенесений кір запобігає розвитку хронічної лімфоцитарної лейкемії (ХЛЛ)» 28.
Можемо припустити, що це правда, і люди, які перехворіли на кір, рідше мають ХЛЛ. Але тут пропущені деякі важливі нюанси. До запровадження вакцини летальність від кору у світі складала 2,6 млн осіб щороку 29 — це переважно діти до 5 років. Частота ХЛЛ становить близько 7 на 100 000 населення 30.
Значить, у світі хворіє близько 500 000 осіб. Хворіє, не вмирає. Насправді 83 %пацієнтів з ХЛЛ живуть не менше 5 років після встановлення діагнозу 31. Не надто рівноцінний обмін, вам не здається? Середній вік для пацієнтів з ХЛЛ — 71 рік. Отже, чоловіки-українці, в середньому, до своєї ХЛЛ однаково не доживуть 32. А от дітей, які потенційно можуть захворіти на кір і отримати страшні ускладнення, — повно.
Подібні аргументи проти вакцинації нагадують щось на кшталт «Найкраща профілактика плоскостопості — ампутація».
Ще одне поширене маніпулятивне твердження: «Перенесений кір уберігає від коронарних захворювань» 33.
На його підтвердження також було наведено наукову публікацію. Шкода, що самі маніпулятори цієї статті не читали. Справді, у ній розповідається, що під час порівняння пацієнтів-«сердечників» зі здоровою контрольною групою виявилося, що більшість здорових пацієнтів у дитинстві хворіли на кір. Говорячи мовою дворової статистики: якщо в дитинстві ти хворів на кір — шанси коронарного захворювання зменшуються на 30 %. От тільки для цього дослідження р = 0,063. Що це таке й чому має значення, викладено в розділі 2.
Для тих, хто розділ із поясненнями медичної статистики пропустив, розтлумачимо: кількість тих, хто перехворів на кір, серед здорових і «сердечників» статистично не відрізнялася. Тобто це — збіг обставин. Інакше кажучи, якби ми порівнювали будь-яких людей з будь-якими людьми, то могли б отримати такі самі результати, і ніякого впливу кору на подальші захворювання серця дослідники насправді не знайшли б.
Можна проявити академічну щедрість і уявити (гіпотетично), що знахідка в статті відповідає дійсності. Однак зліпити аргумент проти вакцинації все одно не вийде: інфаркт у 60 років чи інсульт у 70 — це не те саме, що смерть 2 мільйонів дітей на планеті щороку. Ані з медичної точки зору, ані з економічної, ані з гуманістичної — і взагалі ні з якої. Тільки — з антивакцинаторської.
Далі — маніпуляція щодо жіночого здоров’я. «Перенесений кір уберігає від карциноми яєчників» 34. У цьому дослідженні була група хворих А і дві контрольні: В і С. Так-от позитивний вплив перенесеного кору на профілактику карциноми яєчників виявили, порівнюючи А і С. Між А і В статистично достовірної різниці не було! Отже, висновку, вберігає кір чи не вберігає, зробити не можна. Самі автори дослідження в тому самому абзаці кажуть, що до їхніх даних треба ставитись обережно.
Завзяті антивакцинатори не розуміють, що «обережно» — не значить купити смартфон і постити в соцмережах сумнівну писанину 1977 року випуску. Тим паче, що в публікації все одно не підтверджується бажана ними думка.
Загалом антивакцинатори дуже специфічно ставляться до наукових статей. Коли публікація містить щось крамольне про щеплення — не має значення, хто, де й коли це написав. Для всіх людей, які користуються таким підходом, хочеться порадити недавню монографію 1876 року, де ідіотію лікують обрізанням 35.
Якщо медики-дисиденти схильні наводити хоч якісь підтвердження в літературі, пересічні антивакцинатори просто виголошують гасла, не підозрюючи, як легко вони спростовуються. Це можна проілюструвати за допомогою «Генератора рандомних антивакцинаторських гасел»™:
«З вашими вакцинами як хворіли, так і хворіють!». Неправда 36. Південна Африка, 2009–2010 рік. Порівняння частоти захворювань до і одразу після вакцинальної кампанії. Зниження кількості хворих на 60–90 % (залежно від вікових груп). Охорону здоров’я, гігієну і харчування за місяць у країні ніхто не змінював. Тобто пояснити покращення іншими чинниками, крім щеплень, — складно. Для тих, кому досвід країн третього світу не здається цінним, є змога перевірити, яким був ефект вакцинації у США 37 38. Зокрема про кір: протягом десяти років перед упровадженням вакцини середня щорічна кількість померлих — 440 випадків. У 2004 році — 0.
«Вакциновані хворіють так само, як і невакциновані!». Неправда 39. Яскравий приклад — спалах кору в Німеччині, що почався з учнів антропософічної школи (це коли виховують духовно багатих особистостей, відкритих до «пізнання» 40. Зі 161 хворої дитини 97 % — не вакциновані. З ускладненнями — 29 41. Дані про всіх хворих на кір у США 2009–2014 років свідчать, що 74 % були невакциновані, 10 % вакциновані, 16 %— невідомо 42. Під час спалахів кору протягом дев’яти років у одній із провінцій Китаю більшість хворих — невакциновані 43. У Берліні також реєструвалися спалахи у 2014–2015 роках. Загалом захворіло 1344 особи. Серед усіх хворих 86 % були не щеплені. 25 % довелося госпіталізувати 44. У Франції у 2011 році під час спалаху кору було госпіталізовано 36 осіб. У жодної не було двох підтверджених щеплень. П’ятеро з них померли.
«Дайте гарантію, що вакцинація абсолютно безпечна!». Усі дорослі люди нарешті мають зрозуміти: не існує стовідсотково безпечних медичних втручань. Усе, абсолютно все, від видалення родимки й мащення «вавки» кремом до серйозних хірургічних втручань або багаторічного прийому ліків, має певні ризики розвитку ускладнень. І це не якась специфіка медицини, це просто загальний підхід до всього нашого життя. Можна перебігти трасу в недозволеному місці, щоб зекономити час. Так, ризики збільшуються, але що, як на тому боці хтось близький утрапив у халепу й чекає на вас? Можна перейти на світлофорі, що за кілометр, але спізнитися. До того ж завжди існує ймовірність на добре облаштованому й освітленому пішохідному переході потрапити під колеса. Можна взагалі ніколи не виходити з дому і втопитись у ванні або підірватися, коли в сусіда рвоне газова плита. Ризики оточують нас, і ми постійно (найчастіше навіть не усвідомлюючи) зважуємо можливі небезпеки й потенційну користь, перед тим як прийняти рішення. Те самісіньке і в медицині загалом, і у вакцинації зокрема. Оскільки від ризиків уберегтися неможливо, єдине, що ми можемо зробити, — максимально раціонально підійти до питання, отримавши всю потрібну інформацію. Наприклад, частота специфічних ускладнень від вакцини проти кору45: тромбоцитопенічна пурпура — 0,0025 % щеплених; епізод судом — 0,025 % щеплених. Це — ризики. Якщо ми на них погоджуємося, то які переваги можемо здобути? Приміром, можемо вберегтися від ускладнень кору, які трапляються з такою частотою 46: судоми — 0,1–2,3 % хворих; енцефаліт — 1–4 осіб на 1000 хворих 47. Вушні інфекції трапляться в одного з десяти хворих (у невеликої частини розвинеться незворотна глухота). Пневмонія — в одного з двадцяти хворих. Одна-дві особи з тисячі хворих помруть.